Українські. 4052 дорогоцінних українських прислів'я та приказки

Дерево міцне корінням, людина — друзями.

Содержание

Повчальні українські прислів’я та приказки Сердечні українські прислів’я та приказки Оптимістичні українські прислів’я та приказки Перлинні українські прислів’я та приказки про мову

Учись змолоду — пригодиться на старість.

Де мир і совіт, там життя, як маків цвіт.

Здоров’я маємо — не дбаємо, а погубивши — плачемо.

У кого болять очі, той пити не хоче.

Бідна душа без гроша.

Пішов би в гості, та ніхто не запрошує.

Старому брехати — не ціпом махати.

Шануй старих — молоді тебе пошанують.

Добре глухому й німому, бо не скажуть нікому.

Що з серця, те і з мислі.

Казали минеться, а воно тільки настає.

Зима багата снігами, а осінь — снопами.

Земля найбагатша, вода найсильніша.

Одне око на полицю, а друге на помийницю.

Жди з моря погоди, то роса очі виїсть.

Любов не пожежа, займеться — не потушиш.

Любиш кататись, люби й санчата возить.

В тому й сила, що вірно любила, коли б жартувала, лиха б не знала.

Сам собі пан.

Пробуй золото вогнем, а друзів — грішми.

Два лисі за гребінь б’ються.

Кожному овочеві свій час.

Личко дівку віддає.

Вовка пастухом не ставлять.

Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся.

До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі стріне собаку та й питається: «Дядьку, чи ви не з сватами?»

Сліпому не світять.

Він такий, що й у ложці води втопиться.

Рання пташка росу оббиває.

Випив дві неповних, а третю через верх.

Бог дав свято, а чорт — гості.

Як люба дружина, то люба й в ряднині.

Рух — це здоров’я.

Кожна голова має свій розум.

Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця.

Чим старіший, тим мудріший, чим молодший, тим дорожчий.

Діти — до часу, а онуки — до смерті.

Яка грушка, така й юшка.

Як на ведмедя мала галуза впаде, то він ричить, а як велика, то мовчить.

Хто меч підійме, той від меча й загине.

Не тримай довго сіль — вода буде, не тримай довго дівку — жінка буде.

Час — не віл: його не налигаєш.

Що нині мені, то завтра тобі.

У п’яного — вчинки, у тверезого — думка.

Бідний і на тім світі на панів робить: пани будуть у смолі кипіти, а бідним дрова носить.

З дурнем каші не звариш.

Діти, діти, де вас подіти? На піч покидати та й їсти не дати!

Після Івана Купала не треба жупана.

Що літом одкидаєш ногою, то взимку підбереш рукою.

Мудріші тепер яйця, ніж кури.

І стіни мають вуха.

Гей ти, корчмо, ти, княгине, в тобі праця наша гине!

Так, якби мене батогом по серцю оперезав.

Сліпий дзеркала не потребує.

Він за чаркою горілки пішов би й на той світ.

Червонеє лице в серце пече.

Бере вовк, та й вовка візьмуть.

Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав?

Чує муха, де струп, там і сідає.

Не пив би, не їв би, все на милу глядів би.

Перше заведи хлівину, а потім скотину.

Люби — не влюбляйся, пий — не напивайся, грай — не відігравайся.

Обійдеться без вовка у кошарі.

Червоне яблучко, та всередині черв’ячок.

Чи сяк, чи так, а не буде з риби рак.

Хоч будеш п’ян, не будь упрям.

Зароблена копійка краща за крадений карбованець.

Тікав від диму та впав у вогонь.

Колись і в нашої кози хвіст відросте.

Вовк в овечій шкурі.

І риба співала б, коли б голос мала.

Добра жінка і здоров’я — то найбільший скарб.

Тоді то буде, як мій татуньо з тамтого світу верне.

Хороший парубок, хоч води напийся, та й досі не женився.

Випив чарку, випив дві, зашуміло в голові.

З собакою дружи, а палицю в руках держи.

Чужий кожух не гріє.

Одна ластівка весни не робить.

Скільки вб’єш, стільки й в’їдеш.

Криве дерево горить так, як пряме.

Не всякі сліди вітер піском заносить.

Не винувате вино, винувате п’янство.

На чужих жінок не задивляйся, а за своєю подивись.

Усе добре впору.

Раз кахикнула — трьох прикликнула, вдруге кахикну п’ятьох прикликну.

Очі без душі сліпі, вуха без серця глухі.

Що посіяв, те і вродить.

Дружні сороки і орла заклюють.

Де часто гостина, там голод недалеко.

Одна розумна голова добре, а дві ще краще!

Гарна клітка не нагодує пташки.

Світить, та не гріє.

Згода дім будує, а незгода руйнує.

Що не складно, то не ладно.

Згадала стара, як молодою була.

Такий білий, що аж лебеді вхоплять.

Не каркала ворона, догори летючи, а наділ і поготів не буде.

Всі дівчата — голуб’ята, а де ж ті чортові баби беруться?

Весна всім красна.

Ліпша мала поміч, як велика хворість.

І мох, і трава, і Мелашка крива.

Череп’я довше живе, як цілий глек.

Не виглядай, не визирай, а дальше ховайся.

Що літом придбаєш, то зимою маєш.

Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.

Скрипливе скрипить, а здорове лежить.

Кров не вода, а серце не камінь.

Вовк линяє, а вдачі не міняє.

Від малих дітей голова болить, а від великих — серце.

Все можна купити, тільки здоров’я ні.

Був би послом, якби не вдався ослом.

Вони так любляться, як вогонь і вода.

Дивись на зріст, та питайся розуму.

Краще пізно, ніж ніколи.

Багато води до моря уплине, закнм то станеться.

Голодному на умі хліб, а п’яному — хміль.

Збула чесаннячко, коли б збуть і вмиваннячко.

Мова мовиться, а хліб їсться.

Дивиться лисичкою, а думає вовком.

Йому щодня неділя.

Мокрого поліна вогонь не лиже.

І полин ліком стає.

Головня мала, а диму повна хата.

Прийшла весна дуже тісна.

Не купуй собі дім, а купи собі сусіда: хату купиш, а сусіда не продаси.

П’яному і бог з дороги звертає.

Шити-білити: завтра Великдень.

Перейшов уже крізь сито й решето.

Близько, та ходити слизько, далеко, та ходити легко.

Ворон ворону очей не виклює.

Яке волокно, таке й полотно.

З неба хліб не падає.

З жиру собака біситься.

Що голова, то й розум!

В купі і беззубий собака гавкає.

Мокрий квітень, сухий май — для картоплі буде рай.

Буде погода, як не потече зверху вода.

Ліс рубають — тріски летять.

Перемелеться лихо — добро буде.

Людям як повітка, а мені як квітка.

У хорошій компанії розуму наберешся, а в поганій і свій загубиш.

Молодого кров гріє.

Багато диму — мало тепла.

Не вартий дірки від бублика.

Люди дякують дощеві, а подорожній лає.

Страшна зима, як дров нема, чоботи ледащо і їсти нема що,

Закуримо тютюну мого, бо ти ще не мав свого.

Бідність не гріх.

Життя закоротке для розкоші, а задовге на горе.

В ополонці вогонь не страшний.

Горщик котлу не товариш.

Кому болото, а кому злото.

Прирівняв слона до комара.

Не ходи у воду за птицею, а у ліс за рибою.

Куди вітер, туди й він.

їв би паляниці, та зубів нема.

З сухого дерева добре вогонь класти.

Казав парубок: дівка нічого, а вийшло казна-що.

Від любого пана люба й рана.

Куди йому кисіль їсти, коли він кваші не вкусить.

Або будемо на Русі, або пропадемо усі.

Все купиш, лише тата й мами — ні.

На ласий кусок найдеться куток.

Ніхто не знає, що його в житті чекає.

Зла компанія, що вугілля: як не впече, то замарає.

Кров — не вода, а серце — не камінь.

Одні очі в упряжку, а другі в пристяжку.

Од господаря повинно пахнути вітром, а од господині — димом.

Щоб рибку їсти, треба в воду лізти.

Серце чує, а не скаже.

Хто праці не боїться, того хвороба сторониться.

Бідний робить — багатому родить.

Гляньте на його вроду, чого він варт: сім гривень — таких сотня.

Німий глухому повідав, як сліпий видів, що кривий через рів скакав.

Той п’є, в кого гроші є.

Доки здоров’я служить, то чоловік не тужить.

Трудова копійка годує довіку.

Куди б ворона не літала, завжди на гній сяде.

І бджола летить на червону квітку.

Це не те, що мете, а те, що віє.

Соха — не плуг, тачка — не машина, п’яниця — не чолові.

Хто горілку п’є, той найліпшу жінку б’є.

Один день їсть, п’є, танцює, а двадцять дев’ять голодує.

Друзі пізнаються в біді.

Пити до дна — не бачити добра.

Нарядилась, як пава, а кричить, як гава.

Кінець діло хвалить.

Знайшов би й Десять, якби не Олеся.

Старий не той, що багато літ має, а той, хто здоров’я шукає.

Чи пропити, чи штани купити?

П’яному світ — як банка, а люди — як мухи.

Прийшло з води, пішло з водою.

Здоров’я, як щастя, коли його не помічаєш, значить, воно є.

Біда біду породила, а біду чорт.

Раз на рік літо буває.

Від козла ні шерсті, ні молока.

На все свій час.

Нужда в вікна, а любов у двері.

З громади по крихті — голодному пиріг.

Хіба мені перерватися та навздогін цілуватися.

Хто кумить і сварить, додому не пашить.

В ліс дрова не возять.

В неї брови до любові, а устонька до розмови.

Тяжко тепер жити, бо навчився хлоп горілку пити.

Яка врода, такий смак.

Літо зиму годує.

Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить.

П’яний, а у вогонь не полізе.

Море — рибальське поле.

Сонце на всіх однаково світить.

Оце дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора.

Гірко випить, а жаль покинуть.

Горілка — не дівка, а мачуха — не мати, але вміють добре голову завертати.

Хто сивий — не конче мудрий, а лише старий.

Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала.

Всі за одного, один за всіх.

Молодий місяць не всю ніч світить.

Рано б пташка запіла, якби киця не з’їла.

Як ся чоловік гаразд має, то і сусід у нього буває.

Від податків та гостей не відкрутишся.

І в зайця зимою щастя, бо не кожен шубу має.

Корчма розуму учить.

І тварина розумна, дарма, що не говорить.

Минулася котові масниця.

Гладкий кіт мишей не ловить.

Без води і не туди, і не сюди.

Ілля на полі копи лічить.

Терен груш не родить.

По покрові — по теплові.

Кожний дубок хвалить свій чубок.

Де п’ють — мене минають, а де б’ють — з мене починають.

Хліб на хліб сіяти — ні молотити, ні віяти.

Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п’ятий каганець, такий Грицько поганець.

Де дівчина в хаті, там плоти поламані.

Хто кого любить, той того й голубить.

Дома їж, що хочеш, а в гостях, що дадуть.

Тоді то буде, як ся догори вода оберне.

Або моя душа ворог цілого книша?

Свиня не з’їсть, поки не обваляє.

Наука не йде на бука!

«Почекай, маю, я іще тобі заграю», — каже мороз.

Хвали день увечері, а дівку замужем.

Такий хлопець, що батькові штани короткі.

Грамотний — видющий і на все тямущий.

Бідак живе обачно: раз на тиждень обідає,та й то не смачно.

Вмирати так вмирати — все одно день теряти.

Добре ловити рибу в каламутній воді.

Де врода, там і сила.

Легше рибу з’їсти, як піймати.

Будеш трудиться — будеш кормиться.

Пізнати вовка по голосу.

Здорове дерево, та дуплувате.

Добре чути далеко, а зле ще далі.

Не кидай іскри в солому: і сама згорить, і село спалить.

Про вовка помовка, а вовк до хати.

Всяка курка не дурна: не од себе, а все до себе гребе.

Від чарки більше людей помирає, ніж у морі потопав.

Прийде тиждень вербовий — бери віз у дорогу дубовий.

Виходиш з дому — кланяйся життю молодому.

Клин клином виганяють.

Хлоп’яча любов — як вода в решеті.

Як багато птиць, не буде гусениць.

Дріта-дріта — серед літа, прийшла зима — хліба нема.

Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.

Утікав від вовка, а натрапив на ведмедя.

Біда як іде до кого в гості, то з собою і злидні бере.

На ловця і звір біжить.

Гарний цвіт не буде довго стояти нри дорозі.

Аби зуби, а хліб буде.

Коли п’яниця в шинку скаче, то жінка дома плаче.

Було б здоров’я, а все інше наживем

Табака гарна, терла жінка Ганна, стара мати вчила її м’яти, дочки розтирали, в ріжки насипали.

коли баба в маю слаба — молитву замов.

І вода як на місці стоїть, то засмерджується.

Від своєї тіні не втечеш,

Гуси летять — зиму на хвості несуть.

Любила Якова, та не всякого.

Коли б хліб та вода, то не буде голода.

Як ручки зароблять, так ніжки сходять.

Яку хто має, таку й обіймає.

Нема у світі цвіту цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.

Не просімо хліба у Бога, а просімо здоров’я.

Нащо мені кума, були б пироги.

Впустив вовка до стайні.

Краще в ставку потопати, як з нелюбим шлюб узяти.

Час, мов віз: з гори чухрає, його не доженеш.

Великий дуб, та дупластий, а маленький, та натоптаний.

Чорноброва, як руде теля.

Не всі люди однакові: той любить дівиці, той молодиці, а той паляниці.

Знають сусіди твої біди.

Сказаного і сокирою не вирубаєш.

Знов за рибу гроші.

Великій череді вовк не страшний.

Де один грибок, там цілий вінок.

Ранні ластівки — щасливий рік.

Добра вода, що не мутить ума, а горілка, що та дівка,хоч кого підведе.

Йому й ворона за солов’я стане.

Найпростіша їжа дає найбільшу силу.

Де хліб і вода, там нема голода.

Хто переплив море, той знає горе.

Не винце, так пивце — аби мокре було.

І чорт на старість у монахи пішов.

З Федора-студита стає холодно й сердито.

Назад тільки раки лазять.

Як на душі, так і на тілі.

З ним не звариш пива, а звариш — не розіп’єш.

Гуртом добре й батька бити.

Бігав не за Настею, а за її хатою.

Поле бачить, а ліс чує.

На ситім тулубі голова стоїть прямо.

Хворий здоров’я хвалить.

Здоров’я — всьому голова.

Вовка не треба кликати з лісу, він сам прийде.

Пролиту воду назад не збереш.

Два дощики в маю, певно бути врожаю.

Гостям сміх, а хазяям сльози.

В умілого і долото рибу ловить!

Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати.

Дме вербич — кожуха тербич.

За чужим столом не махай постолом.

Годі вже дома пити, ходімо в шинок.

Краще вмерти, як з нелюбом жити.

Яка трава, таке й сіно.

Добре тому пить, хто хмелю не боїться.

То стріляний горобець.

Знати ворону по польоту.

В сім’ї не без виродка.

Губами говори, а руками роби!

Здоров’я — ка — на базарі не купиш.

Без півня хата глуха.

Звабиш калачем, не відженеш і бичем.

Восени і курчата курми будуть.

Стерниться — злюбиться.

Пора гостям і честь знати.

У нього сім п’ятниць на тиждень.

Молодці, як горобці: всюди їх повно і всюди шкоду роблять.

Працює, як чорний віл.

Кого добро нагріє, той дуріє.

Немає більшого глухого од такого, що не хоче слухати.

Як собаку годують, так він і гавка.

Далеко куцому до зайця.

Утоптана дорога, де люба небога.

Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє.

Десять разів відміряй, а раз відріж.

Кохання молодого — весняний лід.

Добре ім’я — найкраще багатство.

Любить, як вовк порося.

Де незгода, там часто шкода.

Добре слово краще за цукор і мед.

Шукає учорашнього дня.

Брови на шнурочку.

Було — не було, само минулося.

Літній день за зимовий тиждень.

Не кайся рано встати, а кайся довго спати.

Він без кінця воду варить.

В ноги пече, а з носа тече.

Не плакав би сліпий, шукаючи дороги, якби її видів.

Хто здоров, той ліків не потребує.

Не святі горшки ліплять.

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде.

Добре, як сусід близький, а перелаз низький.

Здоровий, як циганова коняка: день біжить, а три лежить.

Кум не кум, а в горох не лізь!

Стояча вода — калюжа.

Вино людину веселить, а потім честі лишить.

В гостях за їжу останній приймайся, а перший переставай.

Хоч не з красою, аби з головою.

Посієш вітер — пожнеш бурю.

Водою ситий не будеш.

З’явилися опеньки — літо закінчилося.

Скрипуче колесо довго їздить.

Давай закуримо ще й твого, бо чужий надоїв.

Ми з тобою, як риба з водою.

Минеться і не змигнеться. Минулого конем не здогониш.

На воді млин стоїть, та од води погибає.

Як мілко орати, краще випрягати.

Доспівалась пташка до зими, пришилося під стріхою зимувати.

До свого роду — хоч через воду.

Де п’ють, там і б’ють.

Не тепер, ак у четвер.

Гірке життя п’яним медом не підсолодиш.

Чужа жінка — лебідонька, а своя — полин гіркий.

Кожний пес на своїм смітті пан.

У ворожки лікуватись — без здоров’я остатись.

Ходить, як овечка, а буцькає, як баран.

Аби хліб, а зуби знайдуться.

Було, та за водою пішло.

Було, та з водою сплило.

Що нині утече, то завтра не зловиш.

З пісні й казки слова не викидають.

Горілка — всього доброго злодійка.

Вогонь палить, вода студить.

Де дуби, там і гриби.

Дожились до того, що хоч серед хати орати.

Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.

Біда біду бачить по сліду.

Зорі з неба здіймає.

Попав пальцем у небо.

Зо світу до ночі сонце не стуляє очі.

З громади по латці — голому свитка.

Люди ніч розбирають.

Година за годиною — та й так вік зійде.

Де руки гріть, там треба і вогню.

Хто по повній випиває, той під тином спочиває.

Рід великий, а пообідать ніде.

Люди часто хворіють, бо берегтись не вміють.

То дурний собака, що на всіх гавкає.

І найменший волос свою тінь кидає.

Перестояна трава — ні сіно, ні солома, а стара дівка — ні жінка, ні вдова.

Хто з тобою роздружився, той з тобою й не дружив.

Побратався собака з горобцем.

Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді.

Кіт спить, а мишей бачить.

Здоров’я мати — вік біди не знати.

З одного вола двох шкур не деруть.

Лисий, бо йому голова від розуму облізла.

Тріщи не тріщи, а вже минули водохрещі.

Будь собі, Семене, без мене.

Куди орли літають, туди сорок не пускають.

При соловію і горобець співак.

Чужим пивом весілля не одбудеш.

Хоч дурний, та хитрий.

Гірша любов від болю, як не дає спокою.

Робить, як чорний віл.

Скрипливе дерево й дужого переживе.

В лютім Дорота заповідає сніги і болота.

Не кажи гоп, поки не перескочиш.

Мішок з половою.

Приятелів тьма, а вірного друга нема.

Стрічалися — цілувалися, а як в одну хату зійшлися, за чуби взялися.

Як є на мед, тоді пий пиво, а як є на пиво, тоді пий воду.

Облизня спіймав.

Аби на мене місяць світив, а зорі будуть.

Вбери і пень, то буде як білий день.

Юрій з теплом, а Никола з кормом.

У п’яниці коли не очі сині, то спина в глині.

Коли дрова горять, тоді й кашу вари.

У гостях добре, а вдома краще.

В кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи.

Хто п’яницю полюбить, той вік собі згубить.

Добрі зуби, що кисіль їдять.

Як заспіває, то аж плакати смачно.

Покрівонько, покрівонько, покрий мені голівоньку!

Здоровому здається, що ніколи не захворів.

Смутно, як в грудні пополудні.

Коли б не зима, то й літо довше було б.

З телячим хвостом у вовки не сунься.

Гарно ти співаєш, та слухати не хочеться.

Нащо й ліпший клад, коли в сім’ї лад

Одноокий між сліпими король.

Знає кобила, що віз поломила.

Як у лісі гукнеш, так і одгукнеться.

Назвався грибом — лізь у кіш.

Не дарунок дорогий, а дорога любов.

Ані з плечей, ані з очей.

Коли йдеш до вовка на обід, бери пса з собою.

П’яному й кози в золоті.

Не велика серцю туга: не будеш ти, буде друга.

Рукавом очі витирає, а очима на парубків зиркає.

Котрий віл тягне, того ще й б’ють.

Де ся люблять, там ся чублять.

Хвора: коли не вмре, то розпеститься.

ні батько, ні мати.

Влітку і качка — прачка, а взимку і невістка не хоче.

Хто лежить до покрови, той продасть усі корови.

Січень січе, ще й морозить, ґазда з лісу дрова возить.

Не поможе і вино, як лиш прийде студено.

Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска,

Була м’ята, та пом’ята.

Не давай грошей — не втрачай дружби

Він із води сухим вийде.

Хто людей питає, той і розум має.

Кулик — не велик, а все-таки птиця.

З неба зорі хвата, а під носом не бачить.

Чоловік у горілці, як собака в скаженівці.

В чарці більше людей тоне, як у морі.

Добра паска, як є ковбаска.

Нині до дна, завтра до дна — зосталася біда і корова одна.

Якщо квітень робить галас, буде зерна і сіна повний запас.

Яка головонька, така й розмовонька!

Старого вчити — що мертвого лічити.

Де згода панує, там і горе танцює.

Хто стане горілкою свій розум мить, той його ще гірше забруднить.

Змилувався рак над жабою та й очі видрав.

Орел мух не ловить.

Коли б свині крила, вона б і небо зрила.

Хто літом жари боїться, той зимою не має чим погріться.

Хоч річка і невеличка, а береги ламає.

І вовк свої вовченята любить.

Не тобі пеклася паска, та тобі досталось з’їсти.

Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.

І трясця не бере без причини.

Поля, що й курці лапкою нема де ступити.

Мертвого лева і заєць скубне.

Хвороба коли не вморить, то скривить.

Ледачу дівку хлопці хвалять.

Дівочі сльози — як весняний дощ.

Чужий син дурний — сміх, а свій син нерозумний — плач.

Раз у рік — колька в бік.

П’є до потері, щоб не бачити, де двері.

В лютім сонце іде на літо, а зима на мороз.

Темному й сонце не поможе.

Де ледарі зійдуться, там вино і горілка знайдуться.

Погане поросятко і в жнива мерзне.

Не допоможе панні мило, коли чорна, як кадило.

Серцю не підкажеш.

Теплий квітень, мокрий май — буде у стодолі рай.

Горілка багато шкоди робить і на зле штовхає.

Жінка суджена, а кума люблена.

Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.

Дружби дружбою шукають.

Не плюй у криницю, бо доведеться з неї ще води напитися.

Найсмачніший хліб од свого мозоля.

При добрій годині — брати й побратими, а при лихій годині — немає й родини.

Як вип’єш дві-три, то неначе замакітриться світ.

Що за холод, як козак молод.

Краще яйце сьогодні, ніж завтра курка.

Яке частування, таке й дякування.

В нього руки на всі штуки.

Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!

Рукавом сльози витирає, а очима на хлопців моргає.

Як у грудні сніг заляже, то в серпні жито виляже.

Гуляй, душа, в тілі, поки кості цілі.

Так тепло, як циганові під ятером.

Як діждемо літа, тоді нажнем жита, поставимо в копи та вдаримо в гопки.

Горобці крупу з’їли, а синиця в клітку попала.

Горілка — не хліб, без неї можна обійтися.

Як умер біднячок — тільки піп та дячок.

Жалів яструб курку — доки всю обскуб.

Іди, зимо, до Бучина, бо вже ти нам надокучила.

Де любов, там і щастя.

Запущену хворобу трудно лікувати.

Час- це гроші. Через дорогу навприсядки.

Гість першого дня — золото, другого — срібло, а третього — мідь: додому їдь.

Прийшло літо — не ходи в луг по калину.

В лихий час п’ю і квас, а побачу пиво — не пройду мимо.

Як у болоті не без дідька, так у селі не без горілки.

Не сват сотник коробейнику.

Природа, час і терпеливість — це найкращі лікарі.

Добро пушить, а лихо сушить.

Любов зла — полюбиш і козла.

Куди не кинь — виходить клин.

Як сонце гріє.

Біда помучить, але і жити научить.

Чужа душа — темний ліс.

Без ради і військо гине.

Син мій, а розум у нього свій.

Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.

Не буде з вовка баран.

Сховай слабість на неділю, бо тепер робота є.

Не все ж і хмуриться, колись і виясниться.

Одежа краща нова, друзі кращі старі.

Волю втонути, як за нелюбим бути.

Якби ти знав, що в моєму серці діється; доторкнись, то загоришся.

Миша не одну дірку має до хати.

Зуб болить, аж око в’яне.

Най сліпий камінь у воду кине, то й видющий не знайде.

На чужий коровай рота не роззявляй.

Все добре, що добре кінчається.

Хто знання має, той мур зламає.

Не будь красива, а будь щаслива.

Гарне пір’ячко на одуді, та сам смердить.

Хоч бачить око, та зуб не йме.

Старого чоловіка для поради держи.

Що два, то не один.

Не має лиця, як заєць хвоста.

І в давні літа була біда.

Недруг піддакує, а друг сперечається.

Красне личко — серцю непокій.

Одна головня і в печі гасне, а дві і в полі горять.

З полови хліба не спечеш.

На бідного Макара всі шишки валяться.

Просили, запрошували, з хати шапку викидали, ледве живим лишився.

І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.

Різні по вдачі, міцні на любов.

В болото влізти легко, а назад хоч воли впрягай.

П’яниця: пропив штани та й хвалиться.

Не май сто рублів, а одного друга.

Друг-боягуз гірше ворога.

На злодієві шапка горить.

Глухий — що хоч йому з гармати стріляй над вухом, то не почує.

І до лиця, і до вінця.

Пішов на дно раків ловить.

На убогого всюди капає.

Чужа хата — гірше ката.

П’яний б’ється, скаче, а проспиться — гірко плаче.

Біда навчить і шилом кашу їсти.

Серцю ні розказати, ні указати.

До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі по сім за цибулю.

Не дражни собаку, так і гавкать не буде.

Бідного й мудрі слова мало важать, бідному вареників не їсти: як є мука, то нема сиру.

Буває, що і в дівки муж помирає.

Ліпше солом’яне життя, як золота смерть.

Після дощу буває ясна погода.

Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться.

Нащо вороні великі розговори, коли вона знав своє «кра».

Зимове тепло, як мачушине добро.

Розкіш приходить зі смаком, а відходить з болем.

Дурний розумного, а п’яний тверезого не люблять.

Як з очей, так і з мислі.

Бджола мала, а й та працює.

Бідному куди не кинь, то все латкою наверх.

Всякої тварі по парі.

Вогонь все спалить, а вода від одного бере, а другому дає.

Вода і камінь довба.

Біля сухого дерева й сире горить.

Усім по сім, а нам по вісім.

Голодній кумі лиш хліб на умі.

Для милої нема поганої дороги.

Гості об’їдять кості.

Тепле слово і кішці приємне.

Здоровий хворого не розуміє.

Коли молод бував, під колінця голубця вибивав, а як стар став, всього того перестав.

Не те гоже, що гоже, але те гоже, що миле.

Скаженому псові вступайся з дороги.

Їж з голоду, а люби з молоду.

Життя біжить — як музика дзвенить.

Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає.

Рудий сам, руду взяв, рудий і піп їх вінчав,

Вода греблю рве.

Лікар і адвокат чи поможе, чи не поможе, а калитку розв’яже.

З одного поліна вогню не розломиш.

Здоровому здається, що ніколи не захворіє.

Мак сім років не родив і голоду не було.

Хай Бог дасть на здоров’я!

Старий хлоп, як старий пес: геть із двору або під лавку!

Своя губа ближче.

Не то сирота, що роду нема, а то сирота, що долі не має.

Козел в городі — сторож, а п’яниця — ключник.

А вже тії кучері мені надокучили.

Удвох, кажуть люди, легше плакати неначе.

Зійде з очей, зійде і з думки.

Як маєш сусіду пустити, то в сінях камінь положи.

Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.

Здорова, як вода.

Бачать очі ревниві дальше, ніж орлині.

Не сліпому про фарби говорити.

Вода живить, а горілка губить.

Навесні корець дощу ложку болота дає, восени ложка дощу — корець болота.

Який їхав, таку й здибав.

Тобі, вовче, кози пасти.

Літа пливуть, як вода.

День довгий, а вік короткий.

Кінь з волом не пара.

Нове ситечко на кілочку, а як пристариться, садять квочку.

Заснула щука, та зуби не сплять.

Любов — це кільце, а у кільця нема кінця.

Ще оте дівча в пелюшках, що має моєю бути.

Робота не вовк, в ліс не втече.

Корова в дворі — харч на столі.

Мудра голова не дбає на лихі слова.

Природа одному мати, другому — мачуха.

Тоді то буде, як дві неділі разом зійдуться.

Прибери пня, дай йому ім’я — із нього буде чоловік.

Горілочка-кума зведе хоч кого з ума.

Чий корінь, того й плід.

Добре говорив святий Тома, що в грудні найліпше сидіти дома.

Хіба все те вовк, що сіре?

В любий місяць уродилась, а в нещасний залюбилась.

Держи голову в холоді, а живіт в голоді — будеш здоров.

Не шепчи глухому, не моргай сліпому.

Говори стовпу, а він стоїть.

Хто не посіяв на богослова, той не варт і доброго слова.

Старих приятелів забувають, а при біді споминають.

Витягни біду з болота, а вона тобі на голову сяде.

будеш довго жить.

Не бивши кума, не пити пива.

На городі бузина, а в Києві дядько.

Світить місяць, та не гріє, тільки в бога хліб їсть.

Хоч у воду подивлюся на свою вроду.

Варвара кусок ночі ввірвала, а дня приточила.

Старий пес дармо не бреше.

Чарка та сварка до добра не доведуть.

Добрі діти доброго слова послухають,а лихі — й дрючка не бояться.

Дурний друг — недруг.

Хто рано встає, той довше проживе.

Був на коні і під конем, в ступі і за ступою, бачив лози і верболози, шилом вміє голити.

Швидко пісня співається, та не швидко складається.

У моря багато горя, а у любові ще більше.

Від Варки заблудив до Одарки.

Тяжко плисти проти води.

Лисому не треба гребеня, грухому — музики, а сліпому — дзеркала.

Дома й стіни помагають.

Боятися вовка — в ліс не ходити.

Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.

Дівка, як верба: де посади, там і виросте.

Ластівки вилітають — годину обіцяють.

Окунь з раком не примиряться.

Кого не пече, тому не гаряче.

Зробив з мухи слона.

Не розуміє молодий старого, аж доки сам ся не постарів.

Рухайся більше — проживеш довше.

Вітер подме — і сліди замете.

Заліз у багатство — забув і братство.

Не буде Галя, буде другая. Ти Марина, я Матвій, ти не моя, я не твій.

Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе.

Дорога разом, а тютюнець наполовину.

Старий говорить, говорить, та й направду виходить.

Ой їдь, милий, та не бався, бо ти мені сподобався.

Хто п’яницю полюбить, той вік собі погубить.

Вісті не лежать на місці.

Вискочив, як Пилип з конопель.

Яке життя, така й смерть.

Щоб не розводились п’яниці, то він горілку випиває.

І чорна курка білі яйця несе.

З коханою наговорився, як меду наївся.

Старий кінь борозни не псує, та й глибоко не оре.

Близько лікоть, та не вкусиш.

Коло суботи все багато роботи.

По морі плавав, а води не бачив.

Глухий сказав: «Послухаємо!», сліпий сказав: «Побачимо!»

Поважай старих, бо й сам старим будеш.

До старості баба на базар ходила, а здоров’я так і не купила.

Вже лютий сніг підгриз, кидай сани, бери віз.

Як прийде туга, пізнаєш друга.

Довго спати — здоров’я не мати.

Прибуло дня на курячу п’ядь.

Василь бабі сестра у перших.

Дай нам поправитись, і нам будуть кланятись.

Кому як болото, а мені як золото.

Осінь каже: «Я урожу!», весна каже: «А я погляжу!»

За комаром не ганяйся з топором.

По бороді текло, а в роті сухо було.

Раз у рік — Петра.

Темно, хоч татарву веди.

Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде.

Своїх друзів наживай, та й батькових не втрачай.

Що тіло любить, то душу голубить.

В вогонь за ним пішов би.

Як ми до людей, так і люди до нас.

Який харч, така й робота.

І золоті удила коневі не милі.

Не лінися рано вставати та змолоду більше знати!

Є у неї воли та корови, та немає з нею любої розмови.

На бік процесію, бо тютюн везуть.

Сліпий не несе ложку за вухо.

Так тебе люблю, що як тільки не виджу, то вдень спати не можу.

Вдача собача, натура вовча.

Де й ділась ведмежа натура.

Хома купив, Хома п’є, бо у Хоми гроші є.

Є хліб — солі нема, є сіль — хліба нема.

Сонце зігріває повітря, друг — душу.

Лисий кінь — краса, лисий парубок — біда.

Кого люблю, того й чублю.

Добре здоровому вчити хворого.

Ні шерстинки в дворі — голий як бубон.

До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі стріне собаку

Горілка і гулі не одного в постоли взули.

Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці.

Куняє й наливає, наливає й випиває, випиває і куняє — свого віку козацького доживає.

Не шукай красоти, а шукай доброти.

Лютий виганяє ковалів з гути.

Тоді любить і сват, як добре мається брат, а коли бідний, то забуде і брат рідний.

Глухе таке, що хоч тури гони, то не почує.

Бідаку не первина, що ні з чим до млина.

Голова каже: «Іди!», а ноги: «Сиди!»

Тоді дівка пишна, як заміж вийшла.

Сліпі не родяться, а робляться.

Однією рукою в долоні не заплещеш.

Багато грому — мало дощу

Отаманом громада кріпка.

Це ще вилами по воді писано.

Сів старий, зажурився, а далі встав, підголився.

Хто хвороб у собі шукає, той завжди їх повно мав.

Збувся тато клопоту: жито змолотив, а гроші пропив.

Літом хто гайнує, той зимою голодує.

Не можна одноразово на двох конях сидіти.

Пожалів вовк кобилу: залишив тільки хвіст та гриву.

Надувся, як ковальський міх.

Гостре словечко коле сердечко,

Хлібороби з осені — купці, в повесні — старці.

П’яний, п’яний, а об вугол не б’ється.

Трудно рану гоїти, а не вразити.

Хто як постелить, так і виспиться.

Багато грому — мало дощу.

Відхорую, але не подарую.

Здоровому пір’я, а хворому каміння.

Ніхто нічийого болю не знає.

Кому користь, а нам хворість.

Овдію, п’єш цілу неділю, а я тобі, Овдію, та й нічого не вдію!

Як без діла сидіти, то можна одубіти.

Шукай вітра в полі.

Чарка вина не добавить ума.

Не той п’яниця, що п’є, а той, що впивається.

Що було, то не верне ніколи.

Ніколи не треба нехтувати товариською допомогою.

Великий, як пирятинська верства.

Ніч ночувати — не вік горювати.

Горілка — не вода, а народна біда.

Полюбиться сатана краще від ясного сокола.

Бита посуда два віки живе.

Краснеє личко — серцю неспокій.

Краще погана дорога, ніж поганий супутник.

Баба сім літ похмелялась та з похмілля і вмерла.

Хто співає, той журбу проганяє.

Молода була — дурна була, стара стала — дурніша стала.

Кого не болить, той не охає.

В часи погоди бійся великої води.

П’є ледащо, як має за що.

З Юрія хороводи, з Дмитрія — вечорниці.

Март невірен: то сміється, то плаче.

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.

Хто довго спав — здоров’я проспав.

Коли зореш мілко, посієш рідко, то й уродить дідько.

Добре діло утіха, коли ділові не поміха.

Пило б ледащо, якби було за що.

Бідний буває багатим тільки вві сні.

Як кіт наплакав.

В старій печі сам чорт палить.

Він що кішка: як ти його не кинь, а він все на ноги стає.

Де на двох вариться, там третій поживиться.

Видужав, хоч я й руки складала на його смерть.

Як води боятися, то не купатися.

У молодого лікаря горбатий цвинтар.

Не ходи у воду за птицею, а в ліс за рибою.

То-то й диво, що гірке пиво.

Ліс сам себе чистить.

Кожний кулик своє болото хвалить.

Добру людину бджола не кусає.

Червень тому зелениться, хто працювати не ліниться.

Як болить, то кричи, а як не болить, то мовчи.

Аби на мене місяць світив, а зорі як схочуть.

Один гусак поля не витопче.

Послухав цапа — і сам у барани попав.

На стрітення повертається птиця до гнізда, хлібороб — до плуга.

Друг не друг, а тютюнець свій.

Не поможе ні мило, ні вода, коли така врода.

Ми не п’ємо, тільки з хлібом їмо.

Кому — як мара, йому — як зоря.

Стогнав батько на печі, ми його на лаву — він і замовк.

Кому місяць світить, тому і зорі всміхаються.

Чия корова ричала, а твоя б мовчала.

Що з серця походить, те й до серця доходить.

Назвався грибом — лізь у кошик.

Коли густо, а коли й пусто.

Всяка пташка свої пісні має.

Кінь на чотирьох, та й то спотикається.

На кого біда нападе, то до Києва йде, а як біда минеться,то він і з Броварів вернеться.

Глухого і німого справи не допитаєшся.

П’яниця — то послідній чоловік.

Сонце блищить, а мороз тріщить.

При добрій годині — брати й побратими, а при лихій годині — нема й родини.

Де вогню нема, там не куриться.

Будь здоров, розуме, побачимось завтра!

Що чоловік п’яний, що скажена собака.

Вовк вовка в яму не втрутить.

Що за дружба — і сокирою не розрубаєш.

Дай, Боже, разом двоє: щастя і здоров’я!

Коли мішок, як теля, приятелів тьма, а як лата — нема ні сестри, ні брата.

Хворобу не треба кликати, сама прийде.

Хто кохає, той спокою не має.

За одним разом дуба не зрубаєш.

Коли любиш, так женись, а не любиш — відчепись.

Вода крапля по краплі і камінь довбає.

Добре слово будує, а зле руйнує.

Свині не до поросят, коли її смалять.

Відстанеш годиною — не здоженеш родиною.

Як мале падає, бог перину підставляє, а старе падає,

Бідний на сорочку старається, а багатий і кожуха цурається.

Кому що, а лисому гребінь.

Зимою деньок, як комарів носок.

У Києві не женись, а в Ромнах коней не міняй.

Що комар, то й сила.

Добрі зуби й камінь їстимуть.

Розумний всякому дає лад.

Перша чарка не брала, друга теж, а третя завела в арешт.

Прийшов пізно, так завізно, прийшов рано, так не дано.

Брат любить сестру багату, а чоловік жінку здорову.

Не було в куми запаски, аж гляди — кума в плахті походжає.

Серце — не камінь, відійде.

Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!

Семеро воює, а один горює.

Більший чоловік громада, ніж пан.

Який чорт вовком орав, такий в його й хліб їв.

Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.

Виплакала карі очі за чотири ночі.

Не потрібен і клад, коли у чоловіка з жінкою лад.

Хто в петрівку сіна не косить, той зимою і в собак їсти просить.

Від пива голова крива.

Кума без ума, а в кума і того нема.

Нікому не вір, то й ніхто не зрадить.

Хоч і кажуть, що горілка серце веселить, чого ж од неї, ледачої, голова болить?!

Жене дівка молодця, а сама до нього тулиться.

Заблукався між трьох дубів,

Є в глечику молоко, та голова не влізе.

Така благодать, що й світа божого не видать.

Всяка пташка свої пісні співає.

Біда, коли один в бороні, а десять в стороні.

Продав на руб, пропив на полтину, пробуянив другу,

Живуть між собою, як риба з водою.

Пісня складами славна.

І гаряча любов стигне.

Гнила дошка цвяха не приймає.

Вовка пустили в обору, а козла в город.

Чим більше кицьку гладиш, тим вище вона горб підіймає.

Без діла псується сила.

Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоре розтане.

Знати сокола по польоту, а доброго молодця по походці.

Вино й горілку полюбив — честь загубив.

Не те красне, що красне, а те, що подобається.

Сліпе щеня і те до матері лізе.

Здоров’я більше варте, як багатство.

Не дурний крук пустити з рук.

Мене мати цілий вік дурила: Казала «битиму», та й не била.

Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом!

Як любляться серця, не треба попа і вінця.

До собаки підходь ззаду, а до коня спереду.

Оправ його хоч і в рами, а він усе такий самий.

Куди вороні не літати, то треба крилами махати.

Бачать очі ревниві дальше, як орлині.

За люльку й батька б проміняв.

Січень не так січе, як у вуха пече.

Вже мені вдолину йде, а тобі вгору.

Занадився лис у курник, то всі кури повиносить.

На те й голова, щоб у ній розум був.

Гість хазяїнові не укажчик.

Стрічаються на стрітення зима з літом, щоб поборотися, кому йти наперед, кому вертатися назад.

П’яний свічки не засвітить.

Два третього не ждуть.

Бійся не того собаки, що бреше, а того, що ластиться.

Горбатого могила виправить.

Мала нічка петрівочка, не виспалася наша дівочка.

Люблю та жалую, а як піймаю, то мало очі не виймаю.

Яка корова, таке й теля.

Плохеньке порося і в петрівку мерзне.

Трудно влітку без корови, а взимку без кожуха.

Капуста гарна, та качан гнилий.

Як випили варенухи, то й загули, наче мухи.

Я б жив з тобою, як риба з водою.

Такий слабий, що не здужає й умерти.

Горілка — не дівка: на ногах не встоїть.

Попереду людей не біжи, а від людей не відставай.

Старому та хворому годи завше, як малому.

Знання робить життя красним.

Згайнуєш на жнивах хвилину — втратиш не одну зернину.

У грудні тепло, як за лихим паном.

П’яному гори немає — усе рівне.

Ворона вороні ока не виклює.

Коли б голова здорова, то будуть воли та й корова.

До покрови думай про пашу для корови.

Де оре сошка, там хліба трошки.

Хто бореться з морозом, у того завжди вуха мерзлі.

В добрім житті кучері в’ються, в поганім — січуться.

Спасівка — ласівка, а петрівка — голодівка.

Без голосу не співець, без грошей не купець.

Так як з гробу встав.

І в лиху годину не кидай дружину.

Кіт з хати — миші танцюють.

Вівсяний хліб, вербові дрова — біда готова.

З ким поведешся, від того й наберешся.

Всюди бував і ніде місця не зігрів.

Там йому жаба і цицьки дасть.

Свої люди — помиримось.

Хороше нарядив, хоч покинь.

Там, де люблять, не вчащай, а де не люблять, не бувай.

Де любов, там благодать.

Чого очі не бачать, того серцю не жаль.

Врода — дівоча шкода.

На Юрія сіна коню кинь та й вила закинь.

Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, то й пастух устане.

Гріло б ясне сонце, а місяць як хоче.

Нема того краму, щоб купити маму.

І сорока розказує, та толку мало.

Хоч гірше, аби інше.

З краси не пити роси.

Не вповала на худобу, а вповала на уроду.

В морі тому води багато, що її ніхто не п’є.

Давніх друзів забувають, а при горі споминають.

День меркне від ночі, а чоловік — від немочі.

Як не вертись, собако, а хвіст ззаду.

І гриба знайти треба мати щастя.

Знайко біжить, а незнайко лежить.

Май — волам дай, а сам на піч тікай.

Де стерво, там і круки.

Не та щаслива, що в батька щаслива, а що в чоловіка.

І за горами люди живуть.

Годуй сина для себе, а дочку — для людей.

Нікому сама птаха в руки не вскочить.

Літом і баба сердита на піч.

Які люди, таке і життя буде.

Хочеш добре виглядати, не треба нервувати.

Пий, брате, пий, а на старість — торба й кий.

Така погода, що хто вмер, той каятиметься.

Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.

Він ані в воді не втоне, ані в огні не згорить.

На жлукто спотикнулась, на корито впала, вийшла за п’яницю — навіки пропала.

Коневі овес не тяжкий.

Старий друг ліпший нових двух.

Кривий кривого не напростує.

Здоровому все на здоров’я йде.

Пожалієш ухналя, то й підкову згубиш.

Все добре у свій час.

Кепський господар десять робіт зачинає, жодної не кінчає.

Не все дощ іде, як гримить.

Поки не упріти, поти не уміти.

Кінний пішому не товариш.

Не одна сорока білобока.

Горілка — здоров’я злодійка.

Повчальні українські прислів’я та приказки

Старий багато знає, а ще більше забув.

Засвітить сонце і в наше віконце.

Часник сім хвороб лікує.

Не скуби гуску, поки не зловиш.

Файна трава, але не на мого коня.

Велетень у громаді, як правда в пораді.

В убогого все по обіді.

Біди і грім не заб’є.

Велика риба в великій воді сидить.

Солі вовку на хвіст насипав.

Було б що випити, а пияки найдуться.

Хто що вміє, то і діє.

Не вчи рибу плавати.

А в рум’янці така сила, що всі квіти погасила.

Не диво пиво, дивні люди, що його п’ють.

Не для пса ковбаса, не для кота сало.

Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия.

Рад би гостю — хліба шкода.

Річка починається із струмка, а п’яниця — із чарки.

Буває, що й корова літає.

Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість, що не постав, то їсть.

У нас сьогодні Луки: ані хліба, ані муки.

Зістарівся воюючи, по корчмах ночуючи.

Оце дудлить, аж у горлі клекотить!

В гостях добре їсти й пити, а вдома спати.

Ні вогню, ні полум’я — тільки дим.

Не допивай, не доливай — не будеш п’яний.

Не краса красить, а розум.

У дитини заболить пальчик, у матері — серце.

Коса коротка, а доля солодка.

Їж — не переїдайся, пий — не перепивайся, говори — не переговорюйся, то будеш здоров.

Година вранці варта двох увечері.

Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.

Нагодують калачем та й у спину рогачем,

Кожному хліб не гіркий.

Хто красно говорить, громаду на гачок ловить.

Сиділа дівка та й висиділа дідька.

Брат мій, а хліб їж свій.

Якби знаття, що в кума пиття, то б і діти забрав.

Вкрадеш голку, а потім корову.

Навздогінці не націлуєшся.

Йти на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.

Прийде врем’ячко — достигне яблучко і само відпаде.

Не з віка каліка, не до смерті пан.

Напала брага на врага.

В зимовий холод кожний молод.

Кажуть на вовка: гладкий, а він тиждень не їв.

Ліпше десять приятелів, ніж один ворог.

Ніс для празника ріс, а він і в будень його носить.

Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.

За дурною головою і ногам нема спокою.

Співаєш добре, а перестанеш — ще краще.

Хороший чортам на гроші.

Де дружніші, там і сильніші.

Чорного пса не відмиєш.

Коли марець пережив старець — буде здоров,

Коли на стрітення нап’ється гуска з сліду води,

Блудна вівця — вовча вечеря.

Вітер у голові.

Бійся не того собаки, що бреше, а того, що лащиться.

В умілого й долото рибу ловить.

Вовк вовчу думку має.

Від п’яного і чорт утікає.

Що було, то мохом поросло.

Жінка за три угли хату держить, а чоловік за один.

Життя любить того, хто за нього бореться, а нищить того, хто йому піддається.

Сидів хробак ціле життя у хроні, а перед смертю уліз у моркву та й уздрів, що там ліпше.

Ліпше своє болото, як чуже золото.

Казала, та не зав’язала.

Тиха погода, хоч мак сій.

У хворого здоров’я питають.

Прийде така неділя, що і в нас буде весілля.

Полюбила пана, втратила Івана.

Не горить, а тліє.

Тепле слово і в мороз зігріє.

Овод роси боїться: «Уранці на росі я каптан замочу!»

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

Луб — лице, очі — тріска.

Немазаний віз скрипить, а мазаний сам біжить.

У бідного біда скаче, а дитина їсти плаче.

Все перетреться, перемелеться та й так минеться.

Дожились до того, що нема нічого.

І риби наловить, і ніг не замочить.

Шинок — це лихо для жінок.

Оце тобі, чайко, за те і плата, що в тебе голівка чубата.

Коли віл пропав, то пропадай і ярмо!

Біда бідного шукає.

Сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю.

Робила не робила, аби двір закрасила.

Час все лікує.

Гіркий тому вік, кому треба лік.

За солодкі ночі гіркі дні приходять.

Кликав вовк козу в гості, але та йти не хоче.

Пізно берегти вино, коли вже бочка порожня.

Зайко ноги лиже, коли втече.

Нема тіні без світла.

Мужик рік не п’є, два не п’є, а як біс прорве, так і все проп’є.

Вбери й пенька, то стане за Панька.

Не зігнешся до землі, то й гриба не знайдеш.

На Семена горобці збираються в табунці.

Горілка у п’яти йому вступила.

Де тепло, там і добро.

Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.

Наскочила коса на камінь.

Хто добре жує, той довше живе.

Сонце блисне — мочар висхне.

Мати одною рукою б’є, а другою гладить.

І на сонці є плями.

Бідність показує нам наших приятелів.

Тоді то буде, як рак свисне.

До любові і співу не присилуєш.

Горілкою розуму не промиєш.

Жінка чоловікові подруга, а не прислуга.

Ненадовго старий жениться.

Добре тому говорить, кого не болить.

Ніс той ніс, як через Дніпро міст.

Не перебирай, дівчино, абись не перебрала, щоб за чоловіка горобця не дістала.

Ніс, як за сім гривень сокира.

Борода не робить мудрим чоловіка.

Чим більша любов, тим більша рана після зради.

Хто милий, той красен.

Близький сусід кращий від далекого брата.

Корові не тяжкі свої роги, а матері — свої діти.

Гуляла середа, як ще була молода. Знає пес середу.

Серце мені тріскає з жалю.

Багато няньок — дитина без носа.

Тринди-ринди — коржі з маком.

Квітень-переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.

Полюбив кум куму, бо не було кому.

Недавно осліп, а нічого не бачить.

Веселий сміх — здоров’я.

Як вітер не дме, то й листя не шелестить.

Чужий біль нікому не болить.

У серпні серпи гріють, а вода студить.

Кожна пташка своє гніздо хвалить.

Свій глаз — алмаз, чужі руки — круки.

Чоловік за чарку, а жінка за сварку.

Де хміль у голові, там розум мовчить.

Голодній курці все просо на думці.

Яка пташка, така й пісня.

В затінку стане за дівку.

Грім гучний, а дощик малий.

Ведмідь ніколи не вмивається, та він товстий, проте.

Як листя жовтіє, то поле смутніє.

Гаси вогонь, поки не розгорівся.

Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.

Що людям, те й нам.

Де багато пташок, там нема комашок.

Не вчи дитину штурханцями, а хорошими слівцями.

Жита ростуть, як з води йдуть.

Не п’яний плаче, а горілка.

Битому собаці кия не показуй.

Свій як не заплаче, то скривиться, а чужий і не подивиться.

Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.

Горобців боятися — проса не сіяти.

Сип коневі мішком — не ходитимеш пішком!

З вогнем не жартуй, воді не вір, із вітром не дружи.

Ми про вовка, а вовк суне.

Що буде, те й буде, ми все перебудем.

Ліпше горобець в руці, чим заєць в лісі.

Болить горло співати дармо.

Доброму всюди добре.

Не тим крапля камінець довбає, що сильна, а тим, що часто падає.

На Іллі новий хліб на столі.

Осінь каже: «Гнило!», а весна: «Мило, лиш би було!»

Не хвали день зранку, а хвали увечорі.

Старому піч, як малому колиска.

Старому та слабому годи, як малому.

Ворона до ворони сідає, кожний рівного собі шукає.

Марець кусає за палець.

Дерево падає, куди хилиться.

Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує.

Не кидай перлів свиням, бо потопчуть їх ногами.

Ліпше горобець у жмені, як журавель у небі.

Глухий що не дочує, то вигадає.

«Чого чорт мудрий?» — «Бо старий!»

Не сокира теше, а чоловік.

В першій половині серпня погода стала — буде зима довготривала.

Не до жартів рибі, коли її під жабри гачком зачепили.

Ні п’ється, ні ллється, ні в чарці не остається.

Ні риба, ні м’ясо, і в раки не годиться.

Собаці собача смерть.

Глухий глухого не спитає, чому він недочуває.

Замуруй ворота, дівка й через загату проведе тата.

Гостре словечко колить сердечко.

Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного.

Щедрий на батьківські гроші.

Шинок хазяїном не наставить.

Цибатий, як журавель.

Дожився: штани одні, а сорочок ще менше.

З красивого лиця води не пити, аби вміла їсти зварити.

Одне сьогодні краще двох завтра.

Виміняв шило на швайку.

Що не є в печі, те й на стіл мечи!

Водою воду не загатиш.

На старому вогнищі добре вогонь розкладати.

Зігнувся в три погибелі.

Над здоров’я нема старшого.

Від вогню і камінь трісне.

Хто літом жари боїться, той взимку не має чим погріться,

Аби моя голова здорова була, то все гаразд буде.

Там добре, де нас нема.

Здоров’я за гроші не купиш.

Одна мати вірна порада.

По бурі приходить гарна погода.

Медвідь корові не брат.

Або дома не бути, або волі здобути.

З перцем чи не з перцем, коли з щирим серцем.

Силуваними очима не можна довго дивитись.

Коли п’яний, то лягай спати, а не зачіпай.

Горілка худобу у борги гонить.

На чужому коні далеко не поїдеш.

З рудих нема святих та й з чорних чортма добрих.

Вовка ноги годують.

Болить у грудях — не буть йому в людях.

Друга шукай, а найдеш — тримай.

Слухай старих людей, то й чужого розуму наберешся,й свого не загубиш.

Для глухого дві обідні не правлять.

Мила була злука, а гірка розлука.

Серце не болить, як очі не бачать.

Прийде коза до воза.

Де чарка, там і сварка.

Темно, хоч падай.

Хто п’є до дна, тому не бачить добра.

Пізнати по личеньку, що не спала всю ніченьку.

З краси воду не п’ють.

Кого люблю, того й терплю.

Ніс вище губи носить.

Два третього не чекають, а четвертого не питають.

Не скрізь там вода, куди хилиться верба.

Мудрій голові досить два слова!

І будень, і неділя — все лінивому безділля.

В лиху годину узнаєш вірну людину.

Краще нині горобець, як узавтра голубець.

З вовком дружи, а камінь за пазухою держи.

Було б здоров’я, а все інше купимо (сучасний варінт)

Лікар для хворого батько, а для здорового друг.

Їжак їжака голками не зляка.

Ото й горе, що риба в морі.

Людей питай, а свій розум май.

Вміє поміж дощ ходити.

Ложкою моря не вичерпаєш.

Одна квітка не робить вінка.

Вчора браталися, нині розсталися.

Слабий з сильним не борися, бідний з багатим не дружися.

Голка в стіжок упала — пиши пропала.

Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.

Дарма що кума бліда, аби пиріг спекла.

Дівчатам до любові так далеко, як малій дитині до плачу.

Два рази гостям рад: раз, що приїхали, а раз, що від’їхали.

Якось то буде.

Коли грибно, то і хлібно.

Хоч біс, аби яйця ніс.

Лаяв заєць вовка, тільки вовк того не чув.

Одним пальцем і голки не вдержиш.

Язик без кісток, що хоче лопоче.

Був на коні і під конем, був на столі і під столом.

Хіба треба у недужого питати, чи бажає він здоров’я мати?

Хвороба — як худа худоба.

Не такий страшний чорт, як його малюють.

Не вродив мак — пробудемо й так.

Чом не пить, коли його доля не спить.

Недаром говориться, що діло майстра боїться.

Як не було зранку, то не буде до останку.

Носиться, як дурень з писаною торбою.

Купила Олена сережки зелені, як наділа у вуха, славна була дівуха.

Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівати.

Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють.

Хто з чорними бровами, іди за дровами, а хто з рудою бородою, іди за водою.

Тоді нажив хліба, коли зубів не стало.

Хліб-сіль разом, а тютюнець врозь.

За морем і синиця птиця.

Хто в ліс, а хто по дрова поліз.

Під попелом жару не знати.

В кого чорний вусок, тому рибки кусок, в кого сива борода, тому й юшки шкода.

Вік пройшов — як батогом ляснув.

І ріски в роті не було.

Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто.

В гурті і комар сила.

Курної хати хробак не їсть.

Любов гори верне.

Штурх Панька в око, бо Панько і так сліпий.

І давно ріки догори не плили та й калачі на вербах не росли.

Далеко йшов, а добра не знайшов.

Хлопці б’ються чорт зна за що: хоч красива, та ледащо.

Заздрість здоров’я їсть.

Не розкошуй замолоду, бо на старість будеш бідувати.

Нова хатка — нова гадка.

Життя закоротке для щастя, а задовге для терпіння.

Лице рум’яне, а серце — кам’яне.

Холодний май — буде добрий урожай.

Собором і чорта поборем.

Дівчат любимо за те, чим вони є, а хлопців за те, чим вони обіцяють бути.

Коло води ходячи, умочишся.

При пості добре відбути гості.

Грудень землю грудить, а хатинки студить.

З вовка кепський пастух, а з п’яниці — війт.

День палить папіроси, а три дні просить.

Сядемо рядком та поговоримо ладком.

То недужого питають, а здоровому наливають.

Не вибереш дубинки без кривинки.

Заєць спить, та очей не жмурить.

Хочеш вилікуватись, то і в траві ліки знайдеш.

Заклопотався, як квочка коло курчат.

Часом любов на крилах літає, а часом пішки ходить.

Без приправи і паляниці не зробиш.

Досить одного сонця на небі.

Видно пана по халявах.

Найліпша вимівка — всьому винна дівка.

Співатиме півень, чи ні, а день буде.

Хто змолоду балує, то під старість старцює.

І не мірошникує, а голова борошном припала.

І мишка в свою норку тягне корку.

Гірка горілка, та й пиття не солодке.

Середа у нас аж до п’ятниці.

Вода все сполоще, крім лихого слова.

Хвали себе не при чарці, а при косарці.

Добрий курець має люльку, кресало і тютюнець.

Сові сонце очі коле.

Послухавши жука, завжди в гною будеш.

З пісні слова не викинеш.

П’яний — так, як малий: що на умі, те й на язиці.

Краще полин їсти, ніж з нелюбом за стіл сісти.

Каліка не родиться, а робиться.

Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує.

Аби риба, а хліб буде.

Погода: один день блисне, а сім день кисне.

Тоді дали хліба, як зубів не стало.

Сиве волосся — ласка молода.

А по покрові пішло молоко в роги корові.

Ласкаве телятко дві матки ссе.

Змилувався бог над раком та й дав йому ззаду очі.

Сніг сипле мов з рукава.

Хто гостю радий, той і собаку його нагодує.

Просили на дорозі, щоб не були на порозі.

З ким поведешся, того й наберешся.

Чиє пиво п’єш, того й пісень співай.

На селі лікар — піч, а свиня — гастроном.

За вовка помовка, а то лис кобилу стис.

Ласкаве слово, що весняний день.

Не за те кобилу б’ють, що ряба, а за те, що везти не хоче.

Добре братство миліше, ніж багатство.

Труд чоловіка кормить.

Черв’як серце точить.

Коза — не тварина, п’яниця — не людина.

Від лося — лосята, а від свині — поросята.

І собака зимою про хату думає.

Гадюка як не вкусить, то засичить.

Краще тепер, як у четвер.

На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.

Загоїться, поки весілля скоїться.

Паляниця — як пух, як дух, як милеє щастя.

Гуртом і каша краще їсться.

Де є життя, там є й надія.

І комарі кусають тільки до пори.

Коза і на базар не хотіла, та її повели.

І найменша іскорка зродить най¬більший вогонь.

Ліпше пташці на зеленій вітці, ніж у пана в золотій клітці.

На козаку нема знаку, а на дівчині дві причини.

Від добра ніхто не тікає.

Моя дорога до чийогось порога, моя стежечка до чийогось сердечка.

Досить жартувати, аби не хворувати.

Буря і дуба звалить.

А весняночка на весну каже: «Кидай сани, бери віз, та поїдем на рогіз!»

Не всі старі щуки карасів хватають.

Яка прядка, така й нитка.

Від своєї тіні не сховаєшся.

До Іллі зробити сіно — наче пуд меду в нього вкласти.

Від смерті не втечеш.

Аби цвіт, а ягідки будуть.

Жіноча робота ніколи не лягає спати.

І на вовка буває пригода.

До покрови давали молоко корови,

Нащо було умиватись, коли ні з ким цілуватись.

Бик забув, як телятком був.

З добрим поживеш — добро переймеш, а з лихим зійдешся — того й наберешся.

Дай полю гною — дасть хліба вволю.

Осіння муха боляче кусає.

Ні кує, ні меле.

У каламутній воді рибу ловлять.

В марті курка з калюжі нап’ється.

Без їжі і віл не потягне.

Горе старому вдома самому.

Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать.

Лис став монахом не на те, аби гріхи спокутувати, але щоб нові зробити.

Правда очі коле.

Де ті горобці подінуться, як корчма згорить?

Переказами вовк не ситий.

Час усього навчить.

Захотів молока від бика.

Скажи глухому, щоб не говорив нікому.

Як єсть старий куст, так і двір не пуст, а як єсть старі люди, так і всього прибуде.

Буває март за всі місяці варт.

Було, та полетіло.

Вітер не дме, то й очерет не шумить.

Любові не можна ні купити, ні продати.

Бережи одежу знову, а здоров’я змолоду.

Крук крукові ока не видзьобає.

Не попередить четвер середи.

Хлопець на коні їздить, а дівчина родиться та й йому згодиться.

Не в кожній воді мило розпуститься.

Такий старий, що пам’ятає, як його батька хрестили.

Дівка, що з старостів сміється, часто на кутні плаче.

Слово — не горобець, як вилетить, то вже його не спіймати.

Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає.

Хто в роботі, той і в турботі.

Дай, боже, жартувати, аби не хорувати.

Бідний багатому косить, а сам їсти просить.

Зайця ноги носять, вовка зуби годують.

У неділю: «Гоя, гоя!», в понеділок: «Голівонько моя!»

Хоч око виколи, така темна ніч.

На Юрія роса — не треба коням вівса.

Головонька наша бідна, що в нас матінка не рідна.

Нема снігу — нема сліду.

Яке коріння, таке й насіння.

Ніхто не буде знати, тільки сич та сова, та людей півсела.

Все одно: умри ти сьогодні, а я завтра.

До Петра молочка відерце, а по Петрові — глек, та й то неповпий.

Одним пальцем і голку не вдержиш.

Меле язиком, як порожній млин.

І за соломинку вхопиться, хто топиться.

Із свині чоловік нігди не буде, але з чоловіка свиня ся може стати.

Гостра була сокира, та на сук наскочила.

Тепер уже не тим вітром повіяло.

Люби мене в середу, а я в неділю, як приберуся, то, може, на тебе й не подивлюся.

Старий ворон пусто не кряче.

Поки щастя плужить, доти приятель служить.

Без хазяїна й двір плаче.

Де піп церкву ставить, там пан корчму ладить.

Невесело в світі жити, як нема кого любити.

Діло майстра величає!

В тихому болоті чорти водяться.

Тепер йому так до обіймання, як грішникові до гарячої сковороди.

Зібралися тучки в кучки.

так і в горниці тоска.

У парубка одна гадка, а в дівчини десять.

Де одинець — хазяйству кінець, де сім — щастя всім.

Світ не без добрих людей.

Горілку випив, а язиком закусив.

За поцілунками світа не бачу, а за коханням жити ніколи.

Глибока вода не каламутиться.

Кожна корова своє теля лиже.

Один гість — радість, два — вага, три — тягар.

Насильно милим не станеш.

Гляну на вид, то й скажу, що Демид.

Чоловік розуму вчиться цілий вік.

Вовк змінює шкуру, але ніколи свою натуру.

Учений іде, а неук слідом спотикається.

Воля пташці краща від золотої клітки.

З вогнем не жартуй, воді не вір і з вітром не дружи.

Любиш губи солодкі, люби й гіркі.

Поставив усе на одну карту.

Хороший, як Микитина свита навиворіт.

У Гаврила пили та його й побили.

Любиш в гостях бувати, люби ж гостей і приймати.

Язик до Києва доведе.

Зима спитає, де літо було.

Що без нас було — чули, що при нас буде — побачимо.

В січні настав ніс надвір та й назад на піч.

Лякали щуку, що в озері її топити будуть.

Ні дівка, ні жінка — людська поговірка.

При своїй небозі добре і в дорозі.

Вдовець — дітям не отець, бо й сам круглий сирота.

Маленькою латкою великої дірки не прикриєш.

Які коні, такий віз, який їхав, таку й віз.

Хто в п’ятницю скаче, той в неділю плаче.

Ситий від крупи, п’яний від води.

У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай.

Корчмар, як комар: де сяде, там і п’є.

Як хороший, не жаль грошей, а як поганий, копну ногами.

П’яному і калюжа по вуха.

Сите порося і каші не їсть.

Їдь, кобило, хоч три дні не їла!

Ясла до коней не ходять.

Хвороба нікого не красить.

Біда — не дуда: стань в неї дуть, то сльози йдуть.

Вчепився, як п’яний до тину.

Два коти в однім мішку не влежаться.

Сухий, як скіпка.

Як нема карих очей, то цілуй сині.

Хоч ти і люба, а не добирайся до мого чуба!

Бідний до всіх рідний, а багатий нікому не радий.

Добра квочка одним оком зерно бачить, другим — шуліку.

Не втаїться кохання, як у мішку шило.

Він у десятьох водах митий.

Чудо, а не раки: самі в торбу лізуть.

Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!

Калач за калач, а дармо нічого.

Кожух краще новий, а приятель старий.

Батогом обуха не переб’єш.

Кагла взимку служить, а тінь — влітку.

Вибирай старого лікаря, а молодого адвоката.

Краще солом’яна згода, як золота звада.

Холод — не брат.

Мороз і залізо рве та на льоту птицю б’є.

Дарма що дурна, аби чорноброва.

За словом в кишеню не полізе.

Верти, не верти, а треба умерти.

Хай виджу, з ким сиджу.

Уже я поправлюсь, мабуть, попові в калитку.

Пішов вовчими стежками.

Аби день до вечора.

З чорної кішки білої не зробиш.

Добре тим живеться, де гуртом сіється і жнеться.

Щоб пізнати людину, треба з нею пуд солі з’їсти.

Цілувала — не знала, пізнала — перестала.

Солов’їними піснями ситий не будеш.

За одного грамотного сім неграмотних дають.

Добра дівка: як старости йдуть, тоді хату мете.

Не тупай ногою, не сяду з тобою.

Не трать, куме, сили, спускайся на дно.

Ранок — ланок: що ранком не зробиш, то вечором не здогониш.

Миленький і невмитий біленький.

Ліпше своє серце з’їсти, як з нелюбим до вечері сісти.

Бідному все вітер в очі, як удень, так і вночі.

Звик собака за возом бігти — побіжить і за саньми.

Краса дере носа.

Як по Петру, то й по теплу.

Який сусіда, така й бесіда.

Для милого дружка і сережки з вушка.

Без роботи день роком стає.

Коробом сонце, ситом дощ.

Не будь тією скотиною, що догори щетиною.

Як вип’єш неповну чарку, очі западуться, а як вип’єш повну — вилізуть, то краще не пити.

Нема батька — півсироти, нема матері — сирота повна.

Скільки голів, стільки й умів!

Старий рік в ноги, а новий — у пороги.

Ворона прямо літає, та ніколи дома не ночує.

З п’яним не сварися, з багатим не судися.

П’яний гірше скаженого пса.

З хлопа усі живуть, тому його й скубуть.

Не вчи орла літати, а рибу плавати.

Держи ноги в теплі, голову в холоді, живіт в голоді — не будеш хворіть,

Що було, то за водою пішло.

Більмо оку не шкодить, тільки око не бачить.

Як Михайло закує, то Микола розкує.

Добра птиця свого гнізда не каляє.

Погода робить сіно, а час — гроші.

Хто себе надміру любить, той друзів не має.

Весна днем красна, а на хліб пісна.

Вовка в кошару не впускай.

Взимку літа не доженеш.

І собака чує, хто його годує.

Тепло, як у вусі.

Хто літом працює до поту, зимою поїсть в охоту.

Один дівочий волос потягне більше, як пара волів.

Для нашого Федота не страшна робота.

У листопаді зима з осінню бореться.

Де лелека водиться, там щастя родиться.

Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

Де коротко, там і рветься.

Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки — хата.

Де птахи гніздяться, там видно пташенят.

Усього буває на віку — і по спині, і по боку,

Од спаса та й рукавиці до паса.

Хто б дятла знав, якби не його ніс.

Старий, а як скаже та прикаже, то й молодий не справиться.

Болить бік дев’ятий рік, та й досі до болю не привик.

Він не хоче ґаздувати, тільки пити-гайнувати.

Будем постити, як хліба не стане.

Нащо й гроші, коли чоловік хороший.

Де тяжко, там руки, де мило, там очі.

Працюй, як коняка, а їж, як собака.

Хто друг кожному, той не друг жодному..

Вбився в ріст, як заєць у хвіст.

Під лежачий камінь вода не тече,

Ніччю всі коти чорні.

Бере вовк і лічені вівці.

Не буду вмиватись, а то ще ненароком собаки вхоплять.

Ворона вороні ока не видовбає.

Коса заплетена, а хата не метена.

Яка мама — така сама.

Пішов по шерсть, та повернувся острижений.

Ні в тин, ні в ворота.

Вона за ним сохне, а він і не охне.

Сумний грудень і в свято і в будень.

Вогонь — цар, а водиця — цариця.

Тиха вода береги рве.

Нема вірнішого приятеля, як добра жінка.

Зозуля своє гніздо не в’є.

Хто хоче одужати, тому не треба лягати.

Сьогодні густо, а завтра пусто.

Кобила з вовком тягалась — хвіст та грива осталась.

Найти друга, за якого можна померти,- легко, а такого, щоб за тебе помер,- важко.

Перейшов і Крим, і Рим, і мідні труби.

Лоша — вовкові паска.

Не в службу, а в дружбу.

Слабий та малий — то найстарші в хаті.

За компанію і циган повісився.

Пішла горілка по животу, як брехня по селу.

Господи-боже, чи мав ти гості?

Хворого піст, п’яного молитва, а сонного читання недалеко від себе стоять.

Без здоров’я нема щастя.

По саме горло ситий.

Ужалений змією боїться і вірьовки.

Той здоров’я не цінить, хто хворий не був.

Не плакав би сліп, коли б бачив світ.

Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.

З водою та вогнем не грайся.

Недавно оглух, а вже не чує.

Глухий та німий — рідні брати.

Як швець дубом шкури пересипа, так нюхарі сушать собі мозок табакою.

Хто пив, а мене волочать.

Соловей тоді починає співати, як нап’ється води з березового листя.

Гора народила мишу.

Ке нам чого-небудь такого, для чого чарки роблять.

Кожному своя хвороба тяжка.

Може, він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав’яв.

Ой дружба, дружба, гірка твоя служба!

Верхове галуззя вітри ломлять.

Біда розум родить і на розум наводить.

Нема ранку без вечора.

Нехай мене любить у чорнім, а в біле приберуся, тоді я й сама подивлюся.

Ніч прижене, і ніч віджене.

У нашого Омелька невелика сімейка: тільки він та вона, та старий та стара, тільки Сидір та Нестірко, та діток шестірко, та батько та мати, та їхні три брати.

Хоч і коня загнав, зате зайця піймав.

Продав кота в мішку.

Хто робить кревно, той ходить певно.

Як серцем не любиш, то словом не здуриш.

Вночі всі коти чорні, а корови сірі.

Книга вчить, як на світі жить.

Сонце світить на добрих і злих.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Всі одним миром мазані.

Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом.

Весною не посієш — восени не збереш.

Кота в мішку не купують.

Дощ і сніг на небі не згниють, але на землю прийдуть.

Далеко лежало, не дуже боліло.

Вітер не піймаєш, дим не заховаєш.

Брехливу собаку далеко чути.

Діло майстра величає.

Якщо хочеш здоров’я мати, мусиш рано вставати, а звечора лягати.

Байдуже паски, аби порося.

З курми спати лягай і з курми вставай.

Не буде риба раком.

Аби вовк ситий і баран цілий.

Без сокири не тесляр — без голки не кравець.

Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.

Один кіл плота не держить.

Там йому жаба й цицьки дасть.

Горілка в роботі — не помічник.

Щоб ти був здоров, як вода!

На темного мужика пре злиднів толока.

Гарними розмовами гостей не наситиш.

Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі.

Слово не полова, язик не помело.

Обійдеться великдень без гречаної паски.

Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.

Вітер ламає найбільше дерево.

Стривай, кума, не з тої ноги танцювати пішла!

Багато води утекло з того часу.

Яйця курей учать.

У сусіда повна піч дров, та горять, а у мене одно, та й те не хоче.

Свого горба ніхто не бачить.

Добре роби — добре й буде.

За рідною землею і в небі скучно.

За добру громаду варто і головою наложити.

Б’юся, як риба об лід, а не бачу свій слід.

Добра п’яниці і крапля.

Добрий сусід — найближча родина.

За перебір та чорта в двір.

Не спитавшись броду, не сунься в воду.

Скільки сніг не лежатиме, а розтавати буде.

Що сіре, те й вовк.

В глибокій воді — велика риба.

Один дуб у полі — не ліс.

Там така, що бублика з’їси, поки кругом обійдеш.

Треба свічки та води, бо вже очі не туди.

Ліпше з водою злучитись, ніж з нелюбим заручитись.

Яка гребля, такий млин; який батько, такий син.

Хто грамоти вміє, той краще сіє.

Парочка — Мартин та Одарочка!

Дружний табун і вовків не боїться.

З комара роблять слона.

Як дбаєш, так і маєш.

Видра мудра, а й серна не дурна.

Хто раніше прийде, той швидше змеле.

Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.

Несе чорт гості.

Треба добре дбати, аби не купувати: сіна — до Юрка, хліба — до Ілька.

За один раз не зітнеш дерева враз.

Всякому овочеві свій час.

П’янство в роботі не товариш.

Був на коні і під конем.

Вірний приятель — то найбільший скарб.

Як на стрітення півень води нап’ється, то на Юрія віл напасеться.

Хоч їла не їла, аби хороше ходила.

Лихий доброго псує.

Настав лютий — тверезий взутий, а пияк — босий всяк.

Біда без дощу росте.

Учись — на старість буде як нахідка!

За водою підеш, то й не вернешся.

Без сонця не можна бути, без милого не можна жити.

Хробак гризе хрін, бо не знає за моркву.

Сила та розум — краса людини.

Старять годи і тяжкі пригоди.

У нас два Єгорія: один голодний, другий холодний.

Межи двома парубками дівчина баламутна.

На свиню хоч сідло надінь — все конем не буде.

Хто ся будує, правує і лікує, того біда учить.

Як дівує, то повна нею вулиця, а як піде заміж,

Було ремесло, та хмелем поросло.

Живемо: хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо.

Рідня — серед дня, а як сонце сховається, то й не родичається.

Гірко заробиш — солодко з’їси.

Душа міру знає: вип’є, а потім лежить.

Болюще — не пам’ятуще, минеться — знов заманеться.

Як жили наші діди та прадіди, так нам веліли.

Є — минеться, нема — обійдеться.

В океані води не зміряєш.

Не бажай синові багатства, а бажай розуму!

В болоті не без чорта, в сім’ї не без п’яниці.

Хто у світі не бував, той і дива не видав.

Страх має великі очі.

Дружба — найбільший скарб.

І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.

Голодній курці просо сниться.

Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться.

Де коза ходить, там жито родить.

Хто не напивається вином, буває здоров умом.

Така хвора: болить ня, а на свадьбу кортить ня.

Давали їсти й пити, та не було кому просити.

Не така погана, як їй догана.

Випив і оком не моргнув.

Буває, було, буде.

Без вірного друга — велика туга.

Ні мара, ні мана — роздивились — сатана.

Голодній кумі хліб на умі.

То вже не горе, коли їсть хворе.

Їхало помело: в гостях у віхтя було.

Води — хоч мийся, ліса — хоч бийся, хліба — хоч плач.

Гаман — не свято, трясця — не хвороба.

Нехай книш, аби не паляниця.

Присягалися сліпці, що своїми очима бачили.

Бійся друга, як ворога.

Кохала — не знала, пізнала — перестала.

Якщо сухий грудень буває, то суха весна і сухе літо довго потриває.

Скрипливе дерево два віки живе, а здорове й одного не виживе.

Березень з водою, квітень з травою, а травень з квітами.

Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.

Аби шия, а ярмо буде.

Мала крапля великий камінь продовбає.

Нехай іде дощ, наловим риби — буде борщ.

Вогонь — добрий слуга, але поганий хазяїн.

На траву дивися вдень, як обсохне роса, а на дівку в будень, як невбрана та боса.

Добрий курець, коли є люлька і тютюнець.

Як голова сивіє, то чоловік мудріє.

Де просто, там живуть років зо сто.

Хоч на підошви глянь, така гарна.

Що марець випече, то квітень висіче.

Прощай, розуме, коли з горілкою зустрівся.

В біді пізнавай приятеля.

За битого двох небитих дають,

Розкіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує.

Апетит з їдою прибуває.

Бог до вроди розуму не прив’язав.

Не дивися на личко, а питай про роботу.

На Теплого Олекси риба хвостом лід розбиває.

Пустий господар по Кіндраті — не має ще кожуха в хаті.

Кому що, а дівці парубок.

У чужій кошарі овець не розведеш.

Дарма, що малий, а й старого навчить!

Поки хворий дихає, то все надіється.

Прибрався к святу в нову лату.

Горілка валить з ніг і кладе під поріг.

Журба здоров’я відбирає, до гробу попихає.

Ніч — мати: не спи, то будеш мати.

Вола голова не боліла, коли корова теля родила.

Скажений пес і хазяїна кусає.

Що буває, те й минає.

Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб, як море, а нечистим посієте — собі шкоди надієте!

Не все другу знати, що на серці в себе мати.

Бідному у багатого жить — або плакать, або тужить.

Куме, куме, солома ся суне!

Незчувся, коли й постарівся.

Град аж стогне в хмарі.

В гурті — то й смерть не страшна.

З добрим дружись, а лихого стережись.

Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить.

Не микуляй очима, як не твоя дівчина.

Сита кішка, коли сала не їсть.

Одна дяка, що за рибу, що за рака.

Понеділок і п’ятниця важкі дні, вівторок і субота — легкі.

Хто влітку ледарює, той взимку біду чує.

Друга за гроші не купиш.

Індик думав та й у борщ попав.

І рибка без хліба бридка.

Не научиш вовка орати.

Отак мені бог дав: любив дівчину, а чорта взяв.

Не обгороджуй себе огорожею, а приятелями.

Здоровому пироги не вадять.

Старий кіт, а масло любить.

За чужим хмелем що-небудь змелем.

П’яниця і свиня — то однакові звання.

З вітром прийшло, за вітром і пішло.

Стріляного горобця на полову не зловиш.

Добра голова поболить та й перестане.

Комар і цареві на носі грає.

Молодий та зелений, як гарбуз у спасівку.

Як залицявся, то золоті грушки обіцяв, а як дістав біле тіло, всього уже відхотілось.

Ранній пізньому кланяється.

Напився до порядку: два ведуть, а третій несе шапку.

Пусти синицю хоч на пшеницю, то вона зостанеться синицею.

Живи просто, проживеш років зо сто, а будеш лукавить, так чорт тебе задавить.

Сліпий не баче, а кривий не скаче.

Забув віл, коли телям був.

Бач, як качки заганяє.

В ніч найтемнішу про сонце пам’ятай.

Де посієш, там і вродиться.

До Іллі сіно і під кущем сушать, а після Іллі й на кущі не сохне.

Одне приємне слово наче сад цвіте.

Як будемо живі, то будем і ситі.

Гостя по одежі стрічають, а по розуму проводжають.

Без біди не вмерти.

Бувай здоров, розуме, не побачимося й завтра.

Дружній череді і вовк не страшний.

Ото диво, що п’ється пиво.

Як дешева рибка, погана юшка.

Полегшало нашій матері: то сиділа, а то й лежати не дає.

Сонце — батько, місяць — вітчим.

Ранок вечора мудріший.

Кулик кулика бачить здалека.

і другий, тільки й бариша, що болить голова.

Довгий, як жердка.

Навчить біда їсти.

Риба не хліб, ситий не будеш.

Розжилась голота коло болота.

Вчи лінивого не молотом, а голодом.

Які мамка й татко, таке й дитятко.

Не по заказу жаби дощ падає.

Де тебе не просять, хай тебе там чорти не носять.

Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.

Діти в кут, коли гості в хату йдуть.

Як ті п’яниці щодня п’ють?!

Сама собі дивуюся: з рудовусим цілуюся.

Здоров’я — над маєток.

Скажи мені, хто твій товариш, — тоді я скажу хто ти.

То ще не біда, що без риби середа.

Юнь до коня, а молодець до молодця.

Живемо без змін: багатіти немає змоги,а голіти далі нікуди.

Ухопив місяця зубами.

Що не горить, того не треба гасити.

Проти води пливе.

Біда помучить і мудрості научить.

На мені тільки піч не була.

Диму без вогню не буває,

Слабий — як малий.

Не той п’яний, що каже: «Я вже п’яний», а той п’яний, що каже: «Дайте ще!»

А де ж той хліб, що вчора з’їли?

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — завзятих ворогів.

На те коня кують, щоб не спотикався.

Враженна Ганна — то в’яне, то гарна.

До пива їсться, до слова мовиться,

Одна бджола мало меду наносить.

Старий стару хвалить, що добрий борщ зварить, а молодий свою гудить: що не зварить, то спаскудить.

Пий, пий — це медя, я поведу тебе до ведмедя.

Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду.

Якби не діти, добре було б в корчмі сидіти.

Не мни слова, говори просто.

Коли надувся, як сич, то гостей не клич.

Нашій Катрі полегшало: то не їла, а тепер і не балакає.

Хто живому не дав, той хай і мертвому не дає.

Чим більша буря, тим скоріш проходить.

Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема.

Любов робить розумних дурними, тихих буйними, а сердитих смирними.

Попалася лисиця в пастку та й каже: «Хоч і рано ще, а доведеться заночувати».

Місяць — батько, звізда — мати, сонце — їх дитятко.

При здоров’ї все чоловікові миле.

Достанеться стиду-бриду цілувати повновиду.

На благовіщений весна зиму поборола.

Як зазиміє, то й жаба оніміє.

Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.

Боліло, боліло — три хліби поїло.

Непроханий гість гірше татарина.

Біда навчить калачі їсти.

Добрий чоловік жінці ліпший від матері.

На Юрка сховається в житі курка.

Не хвали пиво, розливши, а хвали випивши.

Що нині опустиш, того й завтра не доженеш.

Як мені ота горілка, то вже така гидота, що як не вип’ю чарку, то ніяк не одірву від рота.

І воза не возила, а двір украсила.

Худий, аж ребра світяться.

Поспішиш -людей насмішиш.

Убогому життя, як собаці на перелазі.

П’янка ніколи до добра не доведе.

Коли хліб, тоді й розум.

Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.

Темно, хоч очі виколи.

Тікай, душа, на плече, бо горілка потече.

Старого лиса не виманиш з лісу.

Ніч-мати не дасть погибати.

Що одному ліком стає, то другому може стати гробом.

На годину спізнився — за рік не доженеш.

Любощі та вечорниці доводять і до шибениці.

Чоловік п’є — дах горить, жінка запила — уся хата горить.

Бджола летить на всякий цвіт.

На світі так ведеться, що вбогий перед багатим гнеться.

Як не завадить, так і не поможе.

Так холодно, що якби не вмів дрижати, то замерз би.

Розумний батько сина опитати не соромиться.

Далі очі — далі серце.

Кому весілля, а курці смерть.

Без труда нема плода.

Побраталася свиня з пастухом.

І коза сита, і капуста ціла.

У ведмедя десять пісень і все про мед.

Вода — не горілка: багато не вип’єш.

Для милого друга і воли з плуга.

Честь дівоче щастя береже.

З сорока святих сорок морозів буде.

Пиття не доводить до пуття.

Давай дружити: то я до тебе, то ти мене до себе.

Не всі кури одної натури.

Буря в склянці води.

Пам’ятатимеш до нових віників.

Дощ у жнива — як п’яте колесо до воза.

Грім б’є у високе дерево.

Нехай не буде чого їсти, аби було з ким сісти.

Без здоров’я ніщо чоловікові не миле.

Весна не за горами, вона приходить, не давши телеграми.

Хотів би рибку їсти і в воду не лізти.

Казаному кінця немає,

І з сивою бородою не все розум приходить!

Коли не до тебе п’ють, то не кажи здоров!

Натягай вітрила, поки вітер віє.

Лякана ворона куща боїться.

Він своєю смертю не вмре.

Два рази в році літо не буває.

З лиса лиш кожух добрий.

Ніс, як кушка.

Для милого й сім верст не дорога.

Без зубів лихо, а без хліба ще гірше.

Продав за карбованець, пропив за полтиник, прогуляв

Яка ворона в воду, така й з води.

Кібчик — птичка невеличка, та пазурі гострі.

Одні очі і плачуть і сміються.

Прийшла покрова, сиди, чумак, дома.

Муха не боїться обуха.

Синицю хоч на пшеницю, так не буде толку.

Скільки сніг не лежатиме, а розтанути мусить.

Минулося — забулося.

В гостях і жук м’ясо.

Від добра добра не шукають.

Як відкусиш багато — ковтнеш мало.

Хоч ти брат і мій, а табак кури свій.

Доки грім не гримне, баба не перехреститься.

Вбери пень, буде подобень.

Жди, грибе, може, тебе хтось здибле.

Старої любові і іржа не їсть.

Він не старий, але давній.

Яке дибало, таке й здибало.

Не потрібна солов’ю золота клітка, краща йому зеленая вітка.

Без діла жить — тільки небо коптить.

Як корова багато реве, то мало молока дає.

Небожата-діти, добре було вліті: хоч хліба не мали, та тепло знали.

Мерзлякуватому й на печі холодно.

На бідного Хому і дерево пада.

Говорити правду — втратити дружбу.

Бджола летить, де мед пахтить.

Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.

Живіт товстий, а лоб твердий.

Краса лиця — це половина приданого.

Сердечні українські прислів’я та приказки

Лінивий двічі робить, скупий двічі платить.

Молодець проти овець, а проти молодця і сам як вівця.

Бував я у буваличах і видав видаличі.

Журавлі прилетіли і полудень принесли (довгі дні).

Як нікудишній сам Микита, то не поможе йому й гарна свита.

До Іллі хмари ходять за вітром, а з Іллі — проти вітру.

Терпи, козаче, отаманом будеш.

Хай буде й кривоклуба, аби була серцю люба.

Бачить кіт сало, та сили мало.

Хороший, хороший, був би ще кращий, та вже нікуди.

Вище себе не підскочиш.

Не дивися на вроду, але на природу.

Чим вище світло стоїть, тим далі його видно.

Холод не терпить голоду.

Скує Кузьма-Дем’ян — до весни не розкувати.

Де вода, там і верба.

Лови журавля в небі.

Шкурка вичинки не варта.

До дівок — то я не змерз і не змок.

Дай йому пити, а він не дасть тобі жити.

Пропив би й дітей своїх.

Сідайте, хай ноги для дороги!

Бодай доброго сусіда мати та своїм плугом орати.

Кожух лежить, а дурень дрижить.

Було б здоров’я, а все інше наживем.

Не всі ті пиво п’ють, що його варять.

До Миколи не буде літа ніколи: не сій гречки і не стрижи овечки.

На Івана Купала баба муки не мала, на святого Петра пирогів напекла.

Кум кума пізнав і на пиво позвав.

Кому яке діло, що кума з кумом сиділа.

Дівчина, як берізонька, сережками завішана.

Добрий, хоч до рани прикладай.

Гуляє, за все забуває.

Не ходи по полю, не топчи куколю, не лупай очима, не твоя дівчина.

До завірюхи треба кожуха.

Кожний пес перед своїм порогом сміливий.

П’яному кожна дорога слизька і довга.

Літом і старець каже: «На ката хата, нам і надворі тепло!»

Сорока у ворони просить оборони.

Яке коріння — таке й насіння.

Старається, як мурашка.

Чому бути, тому не минути, що має бути, те й буде.

Не смерть страшна, а недуга.

Криве дерево, але рівно горить.

Водою воду не загадиш.

Зло — зла й сподівайся.

Хто перший, той ліпший.

Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

Коваль кує, а ковалиха в корчму йде.

Мороз — не свій брат.

Де грім гуде, там мокне хтось.

Мало чого не буває, що й п’яний співає.

Чесне діло роби сміло!

У старого жінка молода — велика біда.

Гарна дівчина швидше сподобається всім, ніж одному.

Не жаль мені воза, коли б дівка була гожа.

Хто багато робив, той і багато знає.

Кому ворон над головою кряче, той має щастя собаче.

Бодай ніхто товченого хліба не діждав ні пекти, ні їсти.

Тепер народ гірший прошлогоднього: прийшов звечора, а пішов вранці, уже й брешуть, що ночував.

Бритви й жінки не позичай нікому.

П’яний, а у воду не скочить.

На Михайла зима саньми приїхала.

Рядом с публикацией "Українські. 4052 дорогоцінних українських прислів’я та приказки"

Армянские. 1188 незабываемых армянских пословиц и поговорок

Испанские. 334 темпераментных испанских пословицы и поговорки

Китайские. 1345 древневековых китайских пословиц и поговорок

Погана та пташка, якій своє гніздо не миле.

Кажуть, що п’яниця, а справді — брехня, бо він не п’є, а просто ковтає.

Високо літає, та низько сідає.

Ніч нікому не брат.

Тоді то буде, як рак в ставі свисне.

Грудень рік кінчає, а зиму починає.

Не май друга вірного, не будеш мати зрадного.

Рання година держить золото в роті.

Літом пролежиш, а зимою з сумою побіжиш.

Ні росинки, ні порошинки в роті не було.

Хто на нього похожий, з тим і схожий.

Хто горілку любить, той сам себе губить.

Гуртом можна і море загатити.

Якби літа вернулися, то б ще хлопці горнулися!

Хто коня годує, той дома ночує.

Жуй, тату, воду, коли хліба нічим.

Старий віл борозни не псує.

Біля чого потрешся, того й сам наберешся.

Пив би пиво, та в кишені диво.

Краса до вінця, а розум до кінця.

Згода будує, а незгода руйнує.

Куди ворона, туди й хвіст.

Верба товста, та всередині пуста.

Вліз між ворони, кракай, як і вони.

Живи для людей, поживуть люди і для тебе.

Прийшов Петро — вирвав листок, прийшов Ілля — вирвав і два, а прийшов спас — бери рукавиці про запас, прийшла пречиста — на дереві чисто,

Пар кісток не ломить.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

Голу вівцю не стрижуть.

Куди ніч, туди й сон.

Із стріх не капає, коли дощ не падає.

Дружба родиться в біді, а гартується в труді.

Ех, якби та якби та в роті виросли гриби.

Без вірного друга — великая туга.

Матір ні купити, ні заслужити.

Коли люб, гарний шлюб.

Від лихого поли вріж та тікай.

Не сунься середа наперед четверга, бо ще і п’ятниця буде.

Час минає, а не вертає.

Один розум добре, а два ще краще!

Скільки хмара не стоятиме, а зсунеться.

Май — усяк собі дбай, а іюнь — хоч сій, хоч плюнь.

Роздайся, море, жаба лізе.

Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться.

Що пропито, в тім не ходити.

Паляниця — хлібові сестриця.

Не одежа красить людину, а добрі діла.

Рушаймо до шинку, коли в церкві тісно!

Який гість, такий і калач.

Та корова завжди молочна, яку продали.

Біда з такими парубками: ще не підріс свині під хвіст, а вже біжить за дівками.

П’яний храбриться, а як проспиться, то й свині боїться.

Коли б не пили, то б в золоті ходили.

Без підпалу і дрова не горять.

Літом ніжкою, а зимою ручкою.

Знає, на чім світ стоїть!

Через день — то й неділя, через хату — то й весілля.

Зимою бійся вовка, а літом — мухи.

Він, як собака на сіні: і сам не гам, і комусь не дам.

Пізнати дерево по його плоду.

Розживемось, як у пастухи наймемось.

Без нашого Гриця вода не освятиться.

Од пива болить спина, а од меду голова.

Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.

Що до чого, а каша до борщу, хліб до молока, а дівка до козака.

Сокола з рук не пускай.

Свій пес як укусить, то найгірше болить.

Чиє б нявчало, а твоє б мовчало.

Видно зайця по вухах.

Які самі, такі й сини.

Хоч вовки кобилу з’їли, так ми воза не дали.

В багатої дівки горба не видно.

Не можна покласти стару голову на молоді плечі.

Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.

Куди баран, туди й вівці.

Краще сім раз горіти, аніж один раз овдовіти.

Ранній дощ, що вдовиний плач: довго не триває.

Попри двох і третій влізе.

Пропив би світ за три гроші.

Хто в корчмі служить, тому в броварні платять.

З сліпим дороги не знайдеш.

Відігрів змію за пазухою.

Молода кров кипить.

То тоді ще було, як баба дівкою була.

Не хворіла, не боліла, та проскурку з’їла.

На копійку упився, на руб похвалився.

Добре, що ми попривикали.

Любов, як перстень, не має кінця.

Молоде на всі сторони гнеться.

Щур у млині не загине.

Було, та мохом поросло.

Добра дівка, а собаки її не їдять.

Туди вовка не тягне, де нічого не пахне.

Молодець проти овець, а проти молодця і сам івця.

Не треба дощ просити, він прийде, як будем косити.

Аби болото, а жаби будуть.

За чарку — та й за сварку.

Квітень з водою — травень з травою.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

В чужих руках завше більший шматок.

Ось табак для всіх собак: хто совісті не має, нехай приступає.

Старе, як мале: що побачить, того й просить.

Щастя без розуму — торбина дірява.

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.

На мені покатаються, як на їжаку.

Осика груш не родить.

Нема в світі ліку для довгого віку.

Про вовка помовка, а чорт пана несе.

Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.

Добре ім’я краще багатства.

Хто рано плаче, той увечері сміється.

Очі карі — люди браві, очі сірі — люди смілі.

Дарованому коневі в зуби не заглядають.

Ніхто не бачить, як сирота плаче.

Ліченою конякою не поїдеш.

Малина — не те, що дівчина: чим більше спіє, тим смачніша буде.

Хазяйське око товар живить.

Взимку сонце крізь плач сміється.

З цього квасу пива не буде.

Карти хміль люблять.

Біди ні продати, ані проміняти.

Що громада забажає, того і пан не поламає.

Не все риба, що в воді.

Як п’ян, так капітан, а проспиться, так і свині боїться.

Із малої іскри великий вогонь буває.

Веселий гість — дому радість.

Вода пливе — роки йдуть.

Він перейшов вогонь і мідні труби, попав чортові в зуби і звідти вийшов. Пройшов вогонь і воду.

Тільки й землі маю, що поза нігтями.

Скільки води не пий, а п’яним не будеш.

Кожний вітер по-своєму дме.

Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідою буде.

Їхав у ліс, а став коло шинку.

Сонця в мішок не зловиш.

У дівчини стільки ласки, як на тихім ставку ряски.

Коли прийде май, то за себе кожен дбай.

Година платить, година тратить.

Гість рідко буває, та багато бачить.

Зробив наспіх, як насміх.

З цього пива не буде дива.

Дружба з вовком вилазить боком.

Хліб їж, а правду ріж.

У п’яного кулаки дрова рубають, а як прокинеться, то й сокири не візьме.

Де руки й охота, там скора робота.

Кожний лис свою нору любить.

Пора до двора: сходить місяць і зоря.

В січні росте трава — влітку болить ґазду голова.

Випиймо, щоб дома жінки не журилися.

Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить.

Обоє рябоє.

У його всі кози в золоті.

Дай, боже, старим очі, а молодим розум.

Держися, Хома, іде зима!

Слова щирого вітання дорожчі за частування.

Що тобі не мило, другому не зич.

Сміх краще лікує, ніж усі ліки.

Коли любиш, люби дуже, а не любиш, не жартуй же.

Добре цівкою смикнув.

Набралося гостей з усіх волостей.

Даси коневі полови — будеш робить поволі.

І по заячому сліду інколи знаходять ведмедя.

З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.

Сліпий кривого доганяє.

Не зачіпай мене, бо я дочка ксьондза, у мене перстені з самого мосьондза.

Хмільна вода до добра не доведе.

Живий про живе гадає.

Береженого і Бог береже.

Нема риби над линину, нема м’яса над свинину.

Старого лиса тяжко зловити.

Дай свині роги — людей поколе.

Горе стихає, а здоров’я зникає — і радість минає.

Дешева риба — погана юшка.

Хвора людина сама себе не любить.

На бідняка камінь і вгору котиться.

Він стільки пісень знає, що й на воловій шкурі не списав би.

Чим багаті, тим і раді.

Біди не треба шукати — сама прийде до хати.

Юрій з хати всіх на поле вижене.

Який «Здоров!», такий «Помагай-Бог!»

Дощ упору — золото.

З дурнем подружитися — свій розум тратити.

На хрестинах всі куми, на весіллі всі свати, а у корчмі всі брати.

З комара зробити вола.

Моя хата — мандрівочка, моя сестриця — в криниці водиця, мої перини — степові травини.

Душа душу чує, а серце серцю вість подає.

Коли стало на хліб, то стане й на обід.

Сліпий краще ходить, як поводир водить.

На вогонь дров не наберешся, а на піт — сорочок.

Цікаві скоро старіються.

Коли зубів не маю, тоді горіхи принесли.

Вилікувався на один бік.

Кого кохає, за тим і зітхає.

Ранні пташки росу п’ють, а пізні — слізки ллють.

Є риба у воді, та їсти годі.

Гарній дівці гарно і в ганчірці.

Як гарна Параска, то гарна й запаска, коли ж вона, як мулиця, то не вабить і спідниця.

Хто перший часом, перший і правом.

Здоров’я нівроку, аби не муляло збоку.

Пий до куми, а до кума завтра вип’єш.

Дурень до Києва, дурень і з Києва.

Видно птаха по польоту.

Як корова язиком злизала.

Маленька пташка, та гострий дзьобик.

На сонці тепло, а біля матері добре.

Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.

Коса — дівоча краса.

Згадала баба, як дівкою була.

Ситого гостя добре годувати.

Більше дива, як того пива.

Милі гості, чи не надокучили вам хазяї?

Залицявся в ходаках, оженився босий.

Буде добре, як мине зле.

Без брата проживеш, а без сусіда — ні.

Мені все вітер в очі — як вдень, так і вночі.

Сліпому ліхтар не поможе.

З гречки та проса — і каша й паша.

На добрий камінь що не дай, то змеле.

Є що їсти й пити, та нема з ким говорити.

Як кому в голову зайде, то і на печі знайде.

к зверху погане, то всередині вдвоє.

Лучче бути хвостом живого собаки, чим головою дохлого лева.

Набрався, як лин мулу.

Ворона й за море літає, та дурна вертається.

Як мак у полі.

Що бог не дав, то все в торбу.

Кіт з хати — миші на стіл.

Не кидай слів на вітер.

Де старий спотикнеться, там нехай молодий добре напнеться!

Холодно в хаті, хоч вовків ганяй.

І Гнат не винуват, і Килина не винна, тільки хата винувата, що впустила на ніч Гната.

Ні в березні води, ні в квітні трави.

І мурашки мають подушки.

Вночі панують сови та сичі.

тільки й бариша, що в голові шумить.

Не так сталося, як гадалося.

Він такий, що його й кури заклюють.

Мороз, аж іскри сиплються.

Цвіркун на видноті не цвірчить.

Не стільки пива, скільки дива.

Одна бджола меду не наносить.

Якщо не подобається брудно, то і в чистім трудно.

Полохливий заєць і пенька боїться.

Не дивись на чоловіка, а на його діло.

Без солі, без хліба немає обіда.

То слабого питають, а здоровий, що впійме, то змеле.

Як до праці — руки дрижать, а чарочку добре держать.

Гуртом і батька добре бити.

У петрівку бджоли роблять на панів, а в спасівку — на себе.

Красна осінь снопами, а зима намолотом.

«Я дав би дві зими за одне літо», — казав циган.

Краще горбатий, ніж язикатий.

Болить серденько, та плакать стидненько.

Хто за ким тужить, тому радо служить.

Хто на морозі не бував, той і лнха не видав.

Як прийде Ілля, то наробить у полі гнилля.

Свій хоч не заплаче, то скривиться, хоть не скривиться, то не висміє.

Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті.

Не чекай сонця до осені.

Добре роби — добре й буде!

Рожа і межи кропивою гожа.

Усім хлопцям по дівчині, а мені бабу стару.

Не питай старого, а питай бувалого.

Як з такою піснею, то ліпше без неї.

Краси на тарілці не крають.

У корови молоко на язиці.

Плаче жовтень холодними сльозами.

Він, як вода, скрізь просочиться.

Пропав батіг — пропадай і пужално!

Чого не доглянеш очима, за те відповіси плечима.

В гурті робити — як із гори бігти.

Не будь бараном, то й вовк не з’їсть.

Здоровий злидар щасливіший від хворого багача.

Що маєш завтра зробити, то зроби сьогодні, а що маєш з’їсти нині, то лиши на завтра.

Що новий лікар, то новий цвинтар.

Ні холодно, ні душно, як на святках у сіряках.

Що було, то було, а що минуло, то травою поросло.

Покрова всю землю листом покриває.

Не лай старого — сам старим будеш.

Поганому животу й пироги вадять.

Я говорив про рибу, ти відповідаєш про раки.

Так болить, що якби не вмів стогнати, то вмер би.

Ноги кажуть: «Ходім додому!», головонька каже: «Ходім до покою!», калитка плеще: «Напиймося іще, я все поплачу!»

Що не бувало, то тепер настало.

Мати б’є, то не болить, а мачуха як подивиться, то й на душі холоне.

Серце ні на що не зважає, свою волю має.

Не вилась любистком, то й покохалась з Ониськом.

Пізня весна не обдурить.

Добрий хліб, коли нема калача.

Без біди друга не пізнаєш.

Вогонь з водою ніколи не погодиш.

Що влітку вродиться, то взимку згодиться.

Добрий лікар має орлине око, левине серце і жіночу руку.

Та рожа, та не та кожа.

Час за час — все ближче до вечора.

Тиха вода найглибша.

Не вмів слухать батька, слухай собачої шкури.

Гарна дівка, як маківка.

Час платить, час і тратить.

Один любить попа, другий попадю, а третій попову дочку.

Не будь тим, що моркву риє.

Де стан, там і врода.

Де пиво, там диво.

Напоїш цапа вином, то він і на вовка полізе.

Ліпша старого рада, як молодого робота.

П’яниця проспиться, а дурень ніколи.

Тягли ведмедя до меду та урвали вуха, тягли ведмедя від меду та урвали хвіст.

За тобою уже хробак ходить.

Один у полі не воїн.

З поганої вівці хоч вовни жмут.

Хто що знає, тим і хліб заробляє.

В гурті і пісня в лад іде.

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Буде погода: насподі болото, а зверху вода.

Розумну річ приємно й слухать.

Казала кума: дам пшона, а в неї самої нема.

Старому женитися і ніч коротка.

Кохання починається з очей.

Ворона й за морем літає, та дурна вертається.

Ще спереду і сяк і так, а ззаду, єй же єй, на чорта походить.

Одна дівка — жура гірка, а у кого сім — буде доля всім.

Сліпий розповідав невидющому, як хата горіла.

Такі вони друзі, що коли б’ються, то й колом не розженеш.

Овечку стрижуть, а баран трясеться.

Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.

Нехай буде, як скажуть люде.

Вогонь — то брат води.

Хоч бідно жив, та в пана допомоги не просив.

Що робить: чи покинуть, чи любить?

Сьогодні пан, а завтра пропав.

Багатому й чорт яйця носить.

І завтра день буде.

Із ворон почали, а на сороки перевели.

Нема над рибу линину, над м’ясо свинину.

«Тит, ходім молотить!» — «Голова болить!» — «Ходім до корчми горілки пить!» — то він і біжить.

Дарма верба, що груш нема, аби зеленіла.

Коло горілки не обійдеться без бійки.

Дуб ламається, а лозина нагинається.

Лихоманка гірше мачухи трясе.

На добрій землі що не посієш, те й вродить.

Як до праці — хворий, а як до чарки — скорий.

Пив не на живо, а на смерть.

Дружба та братство — дорожче багатства.

Роби до поту, а їж в охоту!

Своє гніздо найтепліше.

Воду п’ють, а голова з похмілля болить.

Зима без снігу, як літо без хліба.

Казала горілка: «Ой хто мене займе, у голову зайде, руки-ноги обдере й додому не зайде!»

За все береться, та не все вдається.

В падолисті багато води — для лук великі шкоди.

Невчасні гості гірше від татарів.

Слово не стріла, а ранить глибоко.

Вивченого пса нічим не підкупиш.

Окаянні люди: корчма горить, а вони плечі гріють.

Доки сонце зійде, роса очі виїсть.

Увіп’ються чорні брови, як п’явки, у душу.

Завжди є їдець на готовий хлібець.

З милим рай і в курені.

З вола дві шкури не деруть.

Майська роса — краще вівса.

Про гриб не згиб.

Бував вже і на возі, і під возом.

Далеко п’яному додому.

Аби дубки, а берізки будуть.

Серце співає, а душа радіє.

Не все те золото, що блищить.

Жінка як любить, то любить і в долі, і в недолі.

Одна голова добре, дві ліпше, але хай одна розважить і поважить.

Хвороба їде в хату рисаками, а виїжджає волами.

Зловив зайця за хвіст.

Без люльки, як без жінки.

Сади деревину — будеш їсти садовину.

Їв би кіт рибку, а в воду не хоче.

Хто багато п’є, той сам себе б’є.

Кохання не запобіжиш зарання.

Не сподівайтесь, кумасю, на пиріжки, та їжте хлібець.

З брудної води іще ніхто чистим не вийшов.

Прямий, як свинячий хвіст.

Ануте, синки, за люльки, нехай паска постоїть.

Баба з воза — кобилі легше.

З лікарем дружи, але не май в ньому потреби.

Крий, ховай погане, а воно таки гляне.

Готовеньке і кішка з’їсть.

Поки діда, поти й хліба.

Ходи в чорному — люди кажуть: ледащиця, ходи в білому, кажуть: чепуриться.

За одного вченого дають десять невчених.

Ваша вода мокра, ще й зимна.

Хто вліті буде співати, той узимі буде танцювати.

Кожний пияк то добре знає, що клин клином все вибивас.

Аби вода, а жаби будуть.

Іржа залізо їсть, а чоловіка — хвороба.

Спасається: щоденно напивається.

Без одної крупи горщик повний буде.

Погана сітка — для риби не клітка.

Буде час красно ходити, якби було в чім.

Не вмієш пекти хліба, будеш пекти раків.

З гарної дівки гарна й молодиця.

Від голови риба гниє.

Любиш мене вбрану, люби, коли і з кагли вилізу.

Часом лютий змилується, що людина роздягнеться, але часом такий гострий, що замерзнеш аж до костей.

Посади свиню за стіл, вона й ноги на стіл.

Сусід не захоче, то й миру не буде.

Паршива вівця все стадо запоганить.

На ладан дише.

Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.

За запросини грошей не беруть.

У кого чорний вусок, тому риби шматок; в кого сива борода, тому й юшки шкода.

Річ краще нова, а дружба — стара.

Так любить, як порох у оці.

Зозуля житнім колосом удавилася.

Бережи час, час за гроші не купиш.

Піднявся зранку, ще чорти навкулачки не бились.

На безриб’ї і рак риба.

Внесе нечиста, не винесе і пречиста.

Тим рак страшний, що ззаду очі.

Без діла слабіє сила.

П’яний дурному брат.

Не все коту масниця.

І за доброї години ожидай лихої днини.

Для бідного кожні ворота замкнені.

Не допивай з пляшки до дна, бо дійдеш на споді багна.

Живемо не горюємо, хліба не купуємо, а просимо.

Не в час даєш хліба густо, коли зубів у губі пусто.

Не все тому правда, що в пісні співають.

Горілку полюбив — родину знищив.

Сова вдень мовчить, а вночі кричить.

Як не п’єш до ладу, то зійдеш на біду.

Вмирати — не на вози збиратись.

Був такий рік, що тютюн не вродив, і якби не хліб, то був би народ бідив.

На любов і смак товариш не всяк.

Коли на Петра проса з ложку, то буде і в ложці.

З сусідом дружи, а тин городи

Вогонь і вода добрі служити, але лихі панувати.

Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає.

Від дощу втік, а під ринву сховався.

на підтоки, то буде лежать бог зна доки.

Як зберуться тучки в кучки — буде громовиця.

Коло пекла живучи, треба й чорта за кума просити.

Ночвами моря не переплисти.

Старі крутяться, а молоді учаться.

Біда, що вода: несподівано все до хати приходить.

День минув, як у пальці тріснув.

В дорозі, у гостині пам’ятай о худобині.

Горілки не пий — будеш чоловік золотий.

Хто мовчить, той трьох навчить.

Куріть, куріть на здоров’я, скоріше помрете.

прийшла покрова — на дереві голо.

Як у січні тріщать морози, влітку від хліба тріщатимуть вози.

Здоров’я входить золотниками, а виходить пудами.

Стрункий, як хвоїнка.

Турбота про здоров’я — кращі ліки.

Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.

Не роками старість гарна, а ділами.

Як ковбаса і чарка, то минеться й сварка.

Поставили козла город стерегти.

Холодно, хоч собак ганяй.

Не хвались ідучи на торг, а хвались ідучи з торгу.

Нюхом вовк ситий не буде.

Руки мив ще тоді, як мати в ночвах купала.

Двох сорок разом за хвіст не вдержиш.

Один другого не переважить, хоч на одній гілляці повісь.

Хлопське — сідлане, дівоче — чекане.

Добре глухому — не скаже нікому.

Горілка — не дівка, не треба її цілувати: з ума зведе і сама пропаде.

Як я здоров, то мені й хрін за цукор.

Видно паву і по носі, що бродила по просі.

І лід дасть іскру, як дуже потерти.

Дівка красива, та прясти лінива.

Сім погод надворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете.

Хто п’є, той кривиться, кому не дають, той дивиться.

Язика не поверне, неначе він йому повстяний.

Привикай, коровко, до житньої соломки.

Дівчина як каже «ні», то розумій «так».

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

Біда не спить, але по людях ходить.

Дерево замолоду нагинай — будеш мати в саду рай.

Бувалий чоловік: бував за столом і під столом.

Як виглянула у вікно, то три дні собаки брехали, а одна як придивилась, то й зовсім сказилась.

Риба не без кості, чоловік не без злості.

Море перепливти — не поле перейти.

Не так тії сто братів, як сто друзів.

Не так хутко робиться, як мовиться.

Така є у нас приповідочка: де є парубок, там е й дівочка.

Розумній голові досить двох слів.

Де дружно, там і хлібно.

Випити би ся випило, з’їсти би ся з’їло, коли б ще по тому полежати дали, тож-то би добрі були.

За двома зайцями не гонись, бо й одного не піймаєш.

Дівка без коси не має краси.

Біль мовчанки не знає.

Їхав до Хоми, а заїхав до куми.

Не в тім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.

Які літа — такий розум!

Кашель хвороба не лиха, та хата не втихає.

Лікар і лічить, і калічить.

Гість гостя ненавидить, а господар обох.

Яка днина, така і гостина.

Чоловік — не глина, а дощ — не дубина, не розмочить і не поб’є.

Звідки не візьми — грім серед ясного неба.

Стук-грюк, аби з рук.

Старість — не радість, горб — не користь.

В кожної куми свої пироги.

Чим маю, тим приймаю.

Треба дівці халата, бо ніхто її не свата.

Час — найліпший лікар.

Хто бува на коні, бува і під конем.

Незваний гість — гірше вовка.

Кожному свій черв’як серце точить.

Громада — великий чоловік.

Горобець маленький, а серденько має.

Де високі гори, там глибокі доли.

Не поможуть і чари, як хто кому не до пари.

Вовк вівці не товариш.

Нема такого дерева, щоб на нього птиця не сідала.

Незвані гості гризуть кості.

На Андрія треба кожуха-добродія.

Що в лісі родиться, то в дворі згодиться.

На Бориса і Гліба берися до хліба.

Він і на холодну воду дує.

Пішла собачими стежками.

В гостях добре, а дома найлучче.

Товстий, як бочка.

Вітер віє, хоч не знає, що погоду він міняє.

Де кум, а де коровай.

Одного поля ягода.

Лис може втратити зуби, але не апетит.

то повен запічок. Дівку повивай та скриню набивай.

Юрій з водою, а Никола з травою.

Добра то дитина: коли спить, то не плаче.

Бідний у праці рветься, багатому черево дметься.

Комар коня з’їсть, як вовк поможе.

Спершу горілка людей розважала, а тепер сама засумувала.

Бережи одяг, доки новий, а здоров’я — доки молодий.

Собака бреше, а вітер несе.

Якби не хлоп та не віл, то би пан не жив.

Обідрали, як молоденьку липку.

Легкого хліба захотів.

Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш.

Вода ума не мутить та й голови не смутить.

Де свої собаки кусаються, там хай чужі не пхаються.

Панське кохання — гірке горювання.

Пішли парубки, шапки лишень видко, явилися шмаровози, подивитись бридко.

Візьми борону та розчеши бороду.

Одну милу в яму, а на другу гляну.

Даремно і чиряк не вискоче.

Бачить лиска, відкіль блиска, хвостом має, хмари не розмає.

Діти, діти, добре з вами вліті, а зимувати — то горювати,

Люби не словами, а ділами.

Ліпше здоров’я, як готові гроші.

Легше на серці, як виговоришся.

Один поцілунок говорить більше, як ціла книжка.

Вчорашньої води не доженеш.

Як з неба впав.

Проти вогню і камінь лютує.

Біда куца, а горе чубате.

Що громада скаже, то і пан не розв’яже.

Нічого дзеркало винить, коли пика погана.

Хоч ошукаюся, та там, де всі люди.

З личка не пить молочка.

Плети йому калачі, а він тобі лапті.

Взявся п’яний за тин, як за попа трясця.

Якби в моєму серці були дверці, то всі люди його бачили б.

У гадюки нема іншої науки, ніж кусати.

Надокучив, як парена редька.

Не прилетів соловей, нехай же іволга за нього править.

У всякої пташки свої замашки.

Уже на нього собаки давно часник товчуть.

Старого горобця на полові не обдуриш.

Лучче з доброго коня впасти, ніж на поганому їхати.

Кума з кумою тирири, а свині моркву порили.

З чужого похмілля голова не болить.

Як дасть обнятися, то дасть і поцілуватися.

Копа (судна громада в XVI ст.) переможе й попа.

Красу за плечима не носити, аби хліба не просити.

Не дороге даруваннячко, дороге твоє коханнячко.

З порожнього не наллє, а бідного не обкраде.

Сонечко в дорозі не спіткнеться.

Най не буде ладна, коли серцю мила.

Чим глибша вода, тим більша риба.

Помірність — мати здоров’я.

Коли почав орати, то у сопілку не грати!

Одна ластівка не робить весни.

Де добре пиво, не треба і віхи.

З гори не треба пхати — само піде.

У зайця стільки стежок, як у клубку ниток.

Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то й два дадуть.

Хоч чуб кучерявий, та сам шепелявий.

Поділена радість подвійна, а поділене горе вдвічі менше.

На похиле дерево й кози скачуть.

Кому влітку холод, тому взимку голод.

Готуйтеся, люди, бо йде грудень!

Усі б курили, та люльки спалили.

З добрими людьми завжди згоди можна дійти.

Чого очі пе бачать, за тим і не плачуть.

Любов сліпа, доведе до біди і попа.

Сім літ морячив і моря не бачив.

Старе скаже на глум, а ти бери на ум.

Ніхто не відає, що бідний обідає.

Усякому на старість розуму прибавиться.

Дмись, не дмись — волом не будеш.

Уже воно щось є: коли не вовк, то бура сучка.

Краще почервоніти, як посиніти.

Були в кози роги, та стерлися.

Де ведмідь, там і шкура.

Гарно того вчити, хто хоче все знати.

Пісенька солодка — коротка.

Не позичай у сусіда розуму.

Кожна птиця знайде свого Гриця.

Силою не бути милою.

Тримайся того порога, перед котрим зістарівся.

Пропив вівці на горілці, а корову на меду, прийшов з корчми додомоньку та й б’є жінку молоду.

Велика риба малу цілою ковтає.

Неділя — день вимушеного безділля.

Вмерти ніколи не пізно.

Не той гарний, що гарний, а той, що діло робить.

Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці курей стерегти.

Що в людей ведеться, то і в нас не минеться.

Хоч соловейко маленький, та його пісні удаленькі.

Мудрим ніхто не вродився, а навчився.

Коли в березні орють, а квітень студений, травень буде красний, теплий і зелений.

Час, як вода,- все йде вперед.

Чоловік громади не споможе, а громада одного може.

Хвороба не по лісу ходить, а по людях.

Не вір собаці, бо вкусить.

Надвоє бабка ворожила: або вмре, або буде жива.

Нове з старими латками.

Вино веселить, та від вина й голова болить.

Раз козі смерть.

Гарний, як спить, та ще й лицем до стінки лежить.

Більше разу не вмреш.

Був, та не стало, мов язиком злизало.

Байдуже ракові, в якому його горщику зварять.

Як п’є, то не проливає, як б’є, то добре влучає.

Вченому світ, а невченому тьма.

Рад би неба прихилити, та не хилиться.

Мій татуньо між двома хлібами вмер: старого не було, а нового не дочекався.

Не карай, боже, нічим, як другом лихим.

П’яниці кажи, що день, а він каже, що ніч.

Ситник берднику не товариш.

То вже велика біда в лісі, як вовк вовка їсть.

І в попелі іскра буває.

На новий рік прибавилось дня на заячий скік.

Весною і в горобця пиво.

Не діли шкуру не вбитого ведмедя.

Як не мудруй, а вмерти треба.

Поживемо — побачимо.

Не поможе вороні купіль, а крукові мило.

Очі чорні, як терен.

Наука не пиво: в рот не віллєш!

Знаєш — кажи, а не знаєш — мовчи.

Під лежачий камінь вода не тече.

Під лісом живе, а соломою топить.

Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.

Здоровому все здорово.

Рот не город — не загородиш.

На пшеничний хліб — масло, а на вівсяний — голод.

Годі з болота паску спекти.

Вовк собаки не боїться, але не любить, як він гавкає.

Добрий баранчик, та по-вовчому виє.

Одна головешка в печі гасне, а дві в полі горять.

Весна — наші батько й мати, хто не посіє, не буде збирати.

Правда, що раки, бо червона юшка.

Своїх багато, а як прийдеться топиться, то ні за кого ухопиться.

Без хмари дощ не приходить.

Шукай вітру в полі.

На кожусі лежав, від холоду дрижав.

Хто любить ревне, жаліє певне!

Сивина в голову — біс у ребро.

Якби знову на світ народитися, знав би, як не старітися.

Видно птицю по польоту, а молодця по походці.

Раз літо родить.

Довша п’ятниця, як неділя.

Тільки тінь з його осталась.

На батозі далеко не поїдеш.

На кого ворони, на того й сороки.

Хоч лайся, та тільки не цурайся.

Лиса вбили — курям радість.

Старість іде і хвороби веде.

Якби міг, то б милу на руках носив.

На живому все заживе.

Лакома вівця до солі, коза до волі, а дівчина до нової любові.

Поможе чи не поможе, а ти плати, небоже.

Бабиній дівці все недогода.

Сухий марець, мокрий май — буде жито, як Дунай.

І день буває роком.

Пішов вовк по вовну та й сам остався стриженим.

Інший молод роками, та старий ділами.

Любила так, що в ньому душі не чула.

Живу й світа не бачу.

Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита!

Де праця, там і пісня.

Де горілка, там і сльози.

Кожна пригода — до мудрості дорога.

Хорошого друга узнаєш, як з ним розлучишся.

Пий, та розуму не пропивай.

Після бійки кулаками не махають.

Про те зозуля кує, що свого гнізда не має.

Зелена весна чорне сіно з’їдає.

Голу кістку і ворона не хоче дзьобати.

З вогнем не жартуй.

Свиня болото знайде.

Як хворий — звертайсь не до попа, а до лікаря.

Нехай гуляє, зима спитає, що робив.

Без горілки ані не оженишся, ані не вмреш.

В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене.

Ситий, як бочка, а ще їсти просить.

Пити чи не пити, аби з добрими людьми поговорити.

Хай радіє, поки надія гріє.

Навчай інших — і сам навчишся.

Стара дівка, дйрявий кожух — то один дух.

Житній хліб пшеничному калачеві дід.

Мороз не велик, та стоять не велить.

Одно літо ліпше, як сто зим.

Гроші, молода жінка і бистрі коні — то смерть.

Хто землі дає, тому й земля дає.

Не шкода горілки випитої, а шкода розуму пропитого.

Легше поранити, як вилікувати.

Час — то лікар на всі гризоти.

На вівторок зібралось бід сорок.

Для сліпця не треба й каганця.

Багато снігу в році — багато хліба в тоці.

Який напій, таке й похмілля.

Від меншої біди втікав, а в більшу попав.

Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.

Щира праця мозолева.

Скрипливе дерево скрипить, скрипить та й стоїть, а з рове вітер повіє і переверне.

Аби болото, а чорти найдуться.

Кисіль зубів не псує.

Який порядок у себе заведеш, таке й життя поведеш.

Вартість здоров’я знає лише той, хто його втратив.

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

Вогонь і вода добре служать, але лихо панують.

Не за те вовка б’ють, що сірий, а за те, що овечку з’їв.

Називай хоч горщиком, тільки в піч не став.

Козла бійся спереду, коня — ззаду,а лиху людину — з обох боків.

Вовк зими не з’їсть.

Дитина плаче, а матері боляче.

Ні рано, ні пізно, саме в добрий час.

Слухай, слухай та на вус мотай, а під старість як знахідка буде.

Очима пива не вип’єш.

Велике дерево поволі росте.

Тобі що сіре, те й вовк, що куце, те й заєць.

Тяжко хворому терпіти, а ще тяжче над хворим сидіти.

Два серця розуміються краще, ніж дві голови.

Гречана каша сама себе хвалить.

Як вересніє, то дощик сіє.

Ніч — мати.

Ніхто не чув, як комар чхнув.

Сліпий невидющого водив, та оба в яму попадали.

Сухар із водою, аби, серце, з тобою.

Перша чарка — як по льоду, друга — як по меду, а за третю не питай — управляйся, наливай!

Чепурненька, як мазничка.

Яка пшениця, така й паляниця.

Косо, криво, аби живо.

Мила за милим сім літ плаче.

Блисне сонце і в наше віконце.

Куди серце летить, туди й око глядить.

Лікар підіймає, а смерть не пускає.

Не рахуй овець в череді, а рахуй в загороді.

Вовка за вухо не втримати.

Сивина в бороду — розум в голову.

Хоч і говоримо про вовка, та його не болить головка.

Горілка людину в гріб заведе.

Там ся добре діє, де два оре, а третій сіє.

Біда бідою їде і бідою поганяє.

Нема кращого на вроду, як ясна зоря в погоду.

Виріс, як кіт навсидячки.

Мокрий май — жито, як гай.

Листопад вересню онук, жовтню син, зимі рідний брат.

Молоде — золоте, а як ляже спати, то не може встати.

На сорок святих сорока сорок паличок у гніздо положить.

Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий.

Лихо вовкові: зачинили його між вівці.

На світі знайдеш усе, крім рідної матері.

Дзвіницю обдирає, а корчму криє.

Налився по самі вінця.

В решеті води не наносиш.

Осика сама собі дме, сама горить, сама собі й воду носить.

Не вчи вченого їсти хліба печеного, я й сам з’їм.

Дайте, куме, мені свого табаку, бо від чужого вже язик пече.

Такий родич, як чорт козі дядько.

Не пускай лиса в курник, а вовка в кошару.

Хворий більше не той, що лежить, але той, що над лежачим сидить.

Хоч ряба і погана, та доля кохана.

За битого двох небитих дають, та й то не беруть.

Три дні до смерті, та ніяк не доживеш.

Ситий голодному не товариш.

І великий дуб від малої сокири падає.

Кобила за ділом, а лоша без діла.

З вовками жити — по-вовчому вити.

Заварив кашу, так і їж.

Така хороша, що не варт і гроша.

Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.

В доброго хазяїна й соломинка не пропаде.

Хвалить кум куму, як нема кому.

Хто обкидає болотом інших, у того руки брудні.

Де коріння, там і дерево.

Бджоли раді цвіту, люди раді меду.

Вітер у кишенях свище.

Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.

Його й чорт у ступі не влучить.

Від дощу — не у воду, від вогню — не в полум’я.

Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю.

Найдорожча пісня, з якою мати мене колисала.

Горілка, як хороша дівка: хоч кого з ума зведе.

Два коти в одному мішку не помиряться,

Сліпому як не світи, все пита, куди йти.

Восени багач, а навесні прохач.

Бійся не чорта, а лихого чоловіка.

Печені голуби не летять до губи.

Хто пізно ходить, сам собі шкодить.

Як роблять укупі, не болить у пупі.

До кого п’єш, тому й здоров’я кажи.

Без охоти нема роботи.

Як родивсь, то без пам’яті був, як ріс, то розуму не мав, а як уже до розуму дійшов, тоді б то й лічить, та багато літ уплило.

Людям язика не зав’яжеш.

З вогню та в полум’я.

Одно дерево — то ще не ліс.

Лисини не замажеш.

Глибока річка, як думка, йде спокійно.

На бідного Макара всі шишки летять.

Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить.

Що на серці, те й на язиці.

Хвороба здибає легко, а трудно її позбутися.

Друзі — це злодії часу.

Хто пізно ходить, пізно й приходить.

Хто сіє по покрові, то виводить взимку по корові.

Хочеш позбутися грошей — знайди собі приятелів.

Вороні соколом не бути.

Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

Не здужає третього хліба з’їсти.

Унадився журавель до бабиних конопель.

Пропало, як з воза впало.

Середа і п’ятниця — четвергу не указчиця.

Глибока вода тихо пливе.

Жаль ваги не має, кого раз серце любить, з тим і помирає.

За комара сили не має.

Зіркі очі бачать і вдень і вночі.

Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.

Хто перший приходить, тому першому і подають.

Чий би бугай не скакав, а теля наше.

Як не любляться серця, не треба попа і вінця.

Світ великий, було б здоров’я.

Де ластівка не літає, а на весну додому прилітає.

Любиш — люби, а не любиш — не води.

Травень холодний — рік хлібородний.

Погано п’ється, тільки у чарці не зостається.

Поможе, як мертвому кадило.

П’яниця і з каганця питиме.

Тиха вода греблю рве.

Біда, раче,- вода кипить.

Дівчата гарненькі, тихенькі, миленькі! Звідки погані жінки беруться?

В сіні вогню не сховаєш.

Ніс на сімох ріс, а одному достався.

Чоловік — до шинкарки, а жінка — до чарки, і нема у них сварки.

Не тоді собак годують, як на охоту йдуть.

Лобом муру не проб’єш.

Знайся віл з волом, а кінь з конем.

Жінка дає більше, як обіцяє, чоловік обіцяє більше, ніж дає.

Рожа червона, та й та блідне.

До любої небоги нема далекої дороги.

Поки баби, поти й ради.

Що в серці робиться, то на лиці не втаїться.

Восени і горобець багатий.

Малий хробак і великого дуба підточить.

Якби люди і риби не одчиняли рота, коли не треба, то багато лиха оминули б.

Тіло обіймає, а душу виймає.

Який день, такий і пожиток.

Не штука встрелити крука, як сидить, але штука, як летить.

До пори збан воду носить, прийде пора — заголосить.

На охочого робочого діло найдеться.

Коли влітку не ходив по малину, взимку вже пізно.

Ніч-мати всіх пригортає, а день розганяє.

Серце не камінь: таки все одно на другого оглянеться.

Коли сусід, як мід, то проси його на обід.

Там того поля на заячий скік.

Хоч мале, та вузлувате.

Погнався за зайцем та коневі голову зламав.

Соловейко щебече, а баба й собі пробує.

З великої хмари малий дощ.

З добрим дружись, а лихих стережись.

Задер носа й кочергою не дістанеш.

Люби мене в будень, а в неділю, як приберуся, то й на тебе не подивлюся.

Кого люди за люди мають, з тим кумаються.

Скрипливе дерево довго живе.

Не вилітала ворона замолоду у вирій, то й не полетить на старість.

Де двоє їдять, там і третій наїсться.

Малі діти — малий клопіт; великі діти — великий клопіт.

Не бий, не волочи, у горілці язик умочи — усю правду скаже.

Ластівка весну починає, осінь накликає.

Видно птаха по пір’ю.

Біда красить, як кип’яток рака.

На Іллі до обіду літо, а після обіду осінь.

Допився до того, що в хаті вітер віє.

Коли біда входить дверима, то любов тікає вікном.

Найду куму, аби було к чому.

Скільки сніг не лежатиме, а розстанути мусить.

Пий, та не впивайся, між чужими людьми остерігайся.

Для приятеля нового не пускайся старого.

Аби живі, а каліками будемо.

Сорока з тину, а десять — на тин.

Вода в решеті не встоїть.

Не поборони, батеньку, хоч за возом побігти.

Перевів гаманець на тютюнець.

Не винна горілка, а ті винні, що її п’ють.

Нехай гуляє молодь, більш копи лиха не наробить.

Вороні і мило не поможе — все чорна буде.

Паска ще в колосі.

Помалу їдь, то далі будеш.

Лисий лисого здалека бачить.

Натура вовка тягне до лісу, а музиканта — до корчми.

Вигрій гадину за пазухою, а вона тебе вкусить.

На голові блистить, а в голові свистить.

Поправився з покуття на лаву.

У сусіда ума не позичиш.

Менше говори — більше почуєш.

Прийшов гість та на голу кість.

Випив, аж денце показав.

І хвоста нема в дворі.

Комар з дуба впаде, та й ще спочиває.

Дівчина в красі, що горох на полосі: хто йде, той вщипне,

З-під ринви та на дощ.

На одне вухо оглух, а на друге й стільки не чує.

Людина без друзів, що дерево без коріння.

Проспиш весною — заплачеш зимою.

П’янка і розумного зведе з ума.

Для приятеля нового не цурайся старого.

Знає сова, що красна сама.

Чи поможе, чи не поможе, а ти дай, небоже!

Так мені вподобалась, як вовкові весільна пісня.

Що горить, то не мерзне.

Розумна кума, як бочка пшона, а як пшоно в вузлі, то й розуму нема.

До неба високо, до царя далеко, а до корчми близько.

Що тебе принесло, чи човничок, чи весло?

Від дощу під борону не сховаєшся.

Добрий початок — половина діла.

Швидко йти — біду найдеш, помалу йти — біда тебе найде.

Чоловік — не скотина: більш барила не вип’є.

Уночі тріщить, а вдень плющить.

Де літував, там було й зимувати.

Зозуля кує тільки до Петра, а потім мандрикою вдавиться.

Багатий, як циган на блохи.

Води — хоч топитись, та нема де напитись.

І у Відні є люди бідні.

Всяка сорока від свого язика страждає.

З вовком до паю не ставай.

Не все переймай, що по воді пливе.

Аби вовк ситий і коза ціла.

Сонце іде на літо, а зима на мороз.

Крутить, як циган сонцем.

Матері своїх дітей жаль, хоч найменшого, хоч найбільшого.

Приятелева вода лучча воронового меду.

Яке посієш, таке і пожнеш.

Дрижаків наївся.

Оптимістичні українські прислів’я та приказки

Як дасть обійняти, то дасть і поцілувати.

Знехочу кум у кума порося з’їв, їла б кума, та ложки нема.

Якби курити, то було б що робити, а то сидиш та світом нудиш.

Сусід спати не дає: добре живе.

Питає лютий, чи добре взутий, а марець хватає за палець

У нього на виду чорт сім кіп гороху змолотив.

Хто вродиться вовком, тому бараном не бути.

Кому ведеться, тому і півень несеться.

Як сіно косять, то дощів не про¬сять — самі йдуть.

Добрі жорна усе перемелють.

Після дощу і сонце засяє.

П’яний і злодій — рідні брати.

Біда не сама ходить, а з собою ще й горе водить.

Горілка тільки біду шукає.

Хто серцем любить, той словом голубить.

По роботі пізнати майстра.

Держи голову в холоді, ноги в теплі, проживеш довгий вік на землі.

Хоч довго ждала, та хорошого дістала.

Вітали, але сідати не просили.

Верба, що лугова трава: її викосиш, а вона знову виросте.

Носи та в бога милості проси, щоб хто вкрав.

І кішка мишку любить.

У друга вода солодша від вражого меду.

Раз,та гаразд.

Не земля родить, а руки.

Зимнє тепло, як мачушине добро, як мачушине добро.

Що в тверезого на умі, те в п’яного на язиці.

Весна ледачого не любить.

Горілку попили, молоду бачили — пора й додому.

У доброго коня верстви не довгі.

Коня кують, а жаба ногу підставляє.

Молодий може вмерти, а старий мусить.

Дерево криве, та яблука солодкі.

Де риба чіпляється, там і вудку кидай.

Погода — всім вигода, а сльота — всім гризота.

Вітер надворі — радість і горе.

Сіно — до Юрка, а хліб — до Ілька.

Поки чоловік здоров, то здоров’я не шанує.

Коли на Юрія дощ і грім, буде радість людям всім.

І кози ситі, і сіно ціле.

Захворів — не опам’ятаєшся, а щоб здоровим стати — не дочекаєшся.

Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.

Кого болить, най ся гоїть, але хто ся лічить, той ся калічить.

Субота не робота, а в неділю нема діла.

Держись за гриву, бо за хвіст не вдержишся.

На чорній землі білий хліб родить.

Біда біду тягне.

Добрий чоловік — надійніше кам’яного мосту.

З миру по нитці — голому сорочка.

У старого голова, як решето: багато було, та висіялося,

Сіла між молодими і помолодшала.

Як гляне, серце в’яне.

Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.

Червона, як рожа.

Чоловік — не корова, вип’є літр-два, а корова — відро.

Коли любиш, поцілуй же, а не любиш, не жартуй же.

То ще не дивно, що взимку зимно.

Як неділя, то й сорочка біла.

Поправився вухом об землю.

Хороша, хоч води з лиця напийся.

Я тобі хотів би неба прихилити.

Хміль, а не вода, чоловікові біда.

Згаяного часу і конем не доженеш.

Яка погода в липні, така буде в січні.

Кому весело на серці, до того весь світ сміється.

Хто два зайці гонить, жодного не здогонить.

Не поможе ні кропило, ні кадило.

В гостину збирайся, але вдома пообідати не забувай.

У лихої свекрухи і ззаду очі.

Мороз пішов поза шкірою.

Тут пити, тут не спати, треба йому києм дати і кожух зняти.

Пропив ґазда вола — все його слава, а невістка — міх, вже з неї сміх.

Без води й борщу не звариш.

Горілка йде спочатку до голови, а потім до ніг.

Змучився, ледве в нім душа теліпається.

Прирівняв солов’я до зозулі.

Опустив крила, як обскубана гуска.

Нових друзів наживай, старих не забувай.

Маленька праця краща за велике безділля.

Південний вітер — бідний батько.

День і ніч — доба пріч.

У всякої Домашки свої замашки: одна любить ложки та чашки, а інша — сережки та пряжки.

Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками і світа не бачу.

Близька рідня — на одному сонці онучі сушили.

Худоба — річ набута, а здоров’я — ні.

Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.

Хто святкує на Пилипа, той буде голий, як липа.

Така погана, що й жаби б не їли.

Здоров’я — найдорожчий скарб.

Розпутне життя в молодості приносить хворобу на старості.

Сліпий сліпому не поводир.

На тобі, небоже, що мені негоже.

До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра ще хитріша.

Е, ти ще не бачив смаленого вовка.

На плохенький животик і мед не йде в ротик.

Треба і в пеклі приятеля мати.

Куди серце лежить, туди й око біжить.

Із смутної дівки не буде весела жінка.

В ліс не з’їздиш, то й на печі замерзнеш.

І ведмедя вчать танцювати.

Вітер віє і не знає, що погоду він міняє.

Краще жінка сварлива, ніж дурна.

Обідала не обідала, аби рід одвідала.

Нехай не буде чого їсти, аби було із ким сісти.

У сусіда ані коня не купуй, ані жінки не бери, бо будуть утікати.

Дівочий стид до порога: аби пересягнула, так і забула.

Нема друга — шукай, а знайшов — бережи.

Де хліб-сіль-каша, там домівка наша.

Хто до кого пристає, таким і стає.

Молода, як горіх, так і проситься на гріх.

Вік живи — вік учись.

Добрі гості, та в середу трапились.

Краще пізно, як ніколи.

Сліпий сліпому стежки не вкаже.

Медвідь танцює, а циган гроші бере.

Вовк і з лісу вівці бере.

Згоджусь я тобі не тепер, то в четвер.

У п’яниці нема нічого на полиці.

Хоч крути й верти, небоже, то нічого не поможе.

З віком розум приходить.

Хліб та вода — козацька їда.

Ласий на чужі ковбаси.

Такий тільки сам себе любить і то тільки один раз на рік.

Дім держиться не на землі, а на жінці.

Чудний бублик: кругом об’їси, а всередині нема нічого.

Якби не Михайло, то я б не вбиралася файно.

Буде біді кінець, як нас не стане.

Коли вогонь розгориться, то спалює і мокре, і сухе.

Пияцтво розум з’їло.

Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш.

На кожний чмих не наздоровкаєшся.

Не за те батько сина бив, що син пив, а за те, що похмелявся.

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

Глянь на вид і про здоров’я не питай.

Чув глухий, що сказав німий, що бачив сліпий, як тікав кривий.

З паном не дружись, а жінці не звіряйсь.

Блискавка блисне — й камінь трісне.

З доброго коня не шкода і впасти.

Кожний молодець на свій взірець.

Виріс, а ума не виніс.

Знає, де козам роги виправляють.

Коли не маєш своєї краси, у чорта не проси.

Не показуй пугачеві дзеркала, бо він сам знав, що красний.

За моє жито мене ж і бито.

Поганого чоловіка в побратими не бери.

Дивиться рідко, та густо бачить.

Висушила молодця дівоча краса.

Март спочатку хмарний, в середині болотний — сніп буде намолотний.

Випийте і закусіть, а на завтра до себе запросіть.

Буряк — не дурак: на дорозі не росте, а все на городі.

На гріш вип’є, а на карбованець галасу.

Не жаль вина, а жаль розуму.

Куди очам мило, туди й ногам похило.

Коли в червні біб зацвіте, то найбільший голод буває, а коли мак, то не так.

Хоч ти і люба, та зась тобі до мого чуба.

На нема й суду нема.

Хліб на ноги ставить, хліб з ніг валить.

Од вітру валиться.

Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.

Тільки зірок з неба не знімає.

Хоч молодий роками, та старий розумом.

Обмок, як вовк, обкис, як лис, обмерз, як пес,- та все задурно.

Байдуже ракові, в якім горшку його варять.

Катюзі по заслузі.

Не привик ліс до наших коліс.

Дощ ллє як з бочки, мабуть, десь бог чопок загубив та й нічим заткнуть.

Свого гнізда не цурайся.

Не пий вино, худобино, бо тебе воші з’їдять!

Наші й кумі все просо на умі.

Повадиться вовк у кошару ходити, поки все стадо забере.

Восени і буряк — м’ясо.

Хто хоче чистої води, нехай іде до джерела пити.

Гуртом і чорта поборем.

Око бачить далеко, а серце глибоко.

Березень сухий, а мокрий май — буде каша й коровай.

Гарна дівка, як засватана.

Кого любиш, того сам даруєш, від нелюба не приймаєш.

У воді стоїть, а води просить.

Жінка люба вела чоловіка з корчми за чуба.

У кого що болить, той про те й говорить.

Що знаєш, що вмієш, те за плечима не носить.

Ниточка доведе до клубочка.

П’яному море по коліна, а калюжа морем здається.

Куди хилить вітер, туди й гілля гнеться.

Сорока скрегоче, бо гостей хоче.

Багато диму — малий вогонь.

Чоловік погрішив, так в людях гріх, а жінка погрішила — додому принесла.

Старий, старий, але ярий.

Зима невелика, та в неї рот великий; хто це забуває, то й його вона з’їдає.

Як зірниця зійшла.

Темно в хаті, як у горобину ніч.

У неділю по шавлію, в понеділок по барвінок, а в вівторок — снопів сорок, а в середу — по череду, а в четвер — по щавель, у п’ятницю — по дяглицю, у суботу — на роботу.

У вогні залізо сталиться.

Як до такого роду, то краще з моста в воду.

Слухай, діброво, що ліс говорить.

Синиця — не птиця.

Добре річці з потоками.

Риба та зайці приведуть у старці.

Де дим, там і вогонь.

Не довіряй козу вовкові, а капусту козі.

Високі гори мають глибокі доли.

На те щука в річці, щоб карась не дрімав.

Риба псується з голови, але чистять її з хвоста.

Сонце заходить — старим радість.

Старий кінь борозни не зіпсує.

Це мухи коня з’їли, а вовк лиш помагав.

Одного рака горе красить.

Як була я молода, була в мене врода, а тепер на виду і в дзеркалі не найду.

По горобцях з гармат не стріляють.

Тиха вода людей топить, а швидка — тільки лякає.

Сова спить, а кури бачить.

Полегшало нашій матері: з печі на лаву перебралася.

Лютий воду відпускає, а березень підбирає.

З чого хліб, з того й пироги.

П’яному на кожнім кроці поворот.

Глухий зачув, а німий крикнув.

Біль не виженеш, як собаку.

Дай землі, то й вона тобі дасть.

Ластівка день починає, а соловей його кінчає.

Шануй учителя, як родителя!

У бідного щодня піст.

Неспіймана риба завжди велика.

Буде котюзі по заслузі.

В січні січе сніг з вітрами, а пияк трясе зубами.

Не вчи орла літати, а солов’я співати.

Субота — вся робота.

Малі діти не дають спати, а великі — дихати.

Витратився хлопець бідний: купив дівці перстень срібний.

Найлучча спілка — чоловік і жінка!

Оцю річ як полатать, та в руки не хапать, та положить

Бджоли раді цвіту, люди — літу.

Старого любить, тільки дні губить.

Лисиця од дощу під борону сховалась: «Не всяка, — казала, — крапля капле».

Бідняк, що грак — з долини та в байрак.

Як прийшла середа, то вчепилася біда.

Де борошно, там і порошно.

Ще і в мишачу нірку навіє снігу.

Для попа горілки стопа, а дяк п’є хоч як.

Поле має вуха, а ліс очі.

Казала баба: «Я на марець виставлю палець», — та й у березні замерзла.

Вмер — менше лиха знатиме.

Спасибі за рибу, а за раки нема дяки.

Рудий, як собака.

У горлі наче півники грають.

Дівчина — як квіточка: з нею рай, а чужої молодиці не займай.

Був на морі, був і за морем.

Бджола каже: «Годуй мене до Івана, я зроблю з тебе пана».

Коли хочеш позбутися друга, позич йому грошей.

Минув спас — держи кожух про запас.

Гарні гості, та не в пору.

Після дощу сонце засяє.

Хвали море, а держися землі.

Аби горілка була, ми й сухарі поїмо.

Журавлі прилетіли — весну принесли.

Поцілуй мене сьогодні, а я тебе завтра.

А що нам за теє браться, коли біди бояться.

Люди — не татари, дадуть хліба і сметани.

П’яний, як дитина: і нехотя правду скаже.

Шукай правди у старих, а сили у молодих.

Хто землю удобряє, тому й земля повертає.

Не то молодець, що за водою пливе, а то молодець, що проти води.

В немочі всього захочеться.

Як уміє, так і піє.

Кобила за вовком гналась та вовкові в зуби попалась.

Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає.

Весна красна квітками, а осінь — плодами.

Живому багато й треба

Ворона — сові не оборона.

То буде, як на камені пісок зійде.

Калач приїсться, а хліб ніколи.

І без перцю дійде до серця.

Осінь одного заморозить, а весна — двох.

Звівся на нінащо.

Чорт дівку всилує, як парубок не хоче.

Пий, дядьку, горілку: смуток забудеш.

У кожного солов’я пісня своя.

Всякий двір хазяйським оком держиться.

Старий звір ніколи не дрімає.

Ясний, як сонечко.

Вогонь вогнем не загасиш.

Сова плаче — сліз не має.

Хто хоче збирати — мусить добре засівати.

Біду пусти в двір, а з двору вже не виженеш.

П’яний собі розум відбирає.

Капуста головистая, чортова дівчина норовистая.

Гурту і вовк не страшний.

Шануй батька-матір, будеш довголітен на землі.

Як нап’ється — решетом гроші міряє, а проспиться — ні за що решета купити.

Коли курець, то носи люльку й тютюнець.

Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться.

Хто має розум, той не їдн зимою возом.

Прийде марець, то умре не один старець.

Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться.

Не питай, де коні були, аби дома ночували.

Кого не пече, той не відсувається.

Ще жодне мило крука не змінило.

Жартувала баба з колесом, та в спицях застряла.

Не за нас то настало, не за нас перестане.

Сонця решетом не вхопиш.

Дощ вимочить, сонечко висушить, а буйні вітри голову розчешуть.

Втопив розум у горілці.

Тоді то буде, як на моїй долоні волосся виросте.

Що старе, що мале, що дурне.

Ні риба, ні м’ясо.

Коли дихнуть усі люди, то вітер буде.

Чим хата багата, тим і гостям рада.

Прибери свиню хоч в золото, вона все одно в хлів піде.

Живемо, як горох на дорозі: хто не йде, той скубне.

Любов на вазі не зважиш.

Найбільшу цигарку крутять з чужого тютюну.

Садок влітку — як кожух взимку.

Не сунься у вовки з кобилячим хвостом.

Робить, як мокре горить.

Все минеться, одна правда останеться.

Дешева риба, дешева й юшка.

Чоловік убогий — то кінь безногий.

Гусь свині не товариш.

Як одступиш од грамоти на аршин, то вона од тебе на сажень.

Берись дружно — не буде сутужно.

Восени і заєць спасений.

Тоді сусід добрий, коли мішок повний.

Старий ворон густо не кряче.

Холодним словом серця не запалиш.

По дочці і зять милий, по невістці і син чужий.

Не біда, що чорна, аби проворна.

У дурного хазяїна й колесо з воза украдуть.

Дай серцю волю — заведе в неволю.

Нагадав козі смерть, то де не ходить, там пердь.

Не питай старого, а бувалого.

До першого грому земля не розмерзається.

У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.

При добрій годині всі друзі й побратими.

Скрипливе колесо більше витримає, ніж добре.

Як погано співати, краще добре свистати.

Пожалієш личка, не поможе й вірьовка!

Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.

На красуню дивитись любо, а з розумною жити добре.

Ліс великий, а путнього дерева не знайдеш.

Блажен муж — до церкви недуж, а до корчми чимдуж.

Навесні джміль, а восени бджола жениться.

Любов не знає закону.

На такі зальоти не маю охоти.

Кішці смішки, а мишці слізки.

Горілка йому очі засліпила.

Не кожна Ганна і гарна.

Старий про старе й думає.

Роздайся, море, тріска пливе.

Хто пив, а в кого голова болить.

Сказане слово — срібло, а мовчання — золото.

Зерно до зерна — та й мірка повна.

Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.

Ненажера риє собі яму власними зубами.

Від голови риба смердіть починає.

Ліпше за милим тужити, як з нелюбим жити.

Зі всіма добрий — собі лихий.

Дитина до семи літ правду каже.

Де багато господинь, там хата неметена.

Яке зіллячко, таке й сім’ячко.

Коли січень найгостріший, тоді рочок найплідніший.

Вовком орати не будеш.

Перше з перцем, потім з серцем.

Хоч нові птахи, та старі пісні.

Вогонь — біда, і вода — біда, а без вогню і без води ще більша біда.

Кому добре, той співає, кому зле, той плаче.

Краса минеться, а розум пригодиться.

Дощ іде — гриби будуть.

Біль без язика, але каже, де болить.

Мишка у стозі, а піп у селі ніколи те згинуть.

Біда на престолі, коли нема нічого в стодолі.

Дружба дружбою, а служба службою.

Без хліба і без води погано жити.

Дуб — дерево хороше, та плоди його свиням годяться.

Аж на небі чути, як мухи кашляють.

Біда — не вода: ні переплисти, иі перебрести.

Не бити кума — не пити пива.

Сусідські діти — найпустіші.

Хто перейде на ліки, той пропав навіки.

Весняний день рік годує.

Дівка не без щастя, козак не без долі.

Доброго молодця і кров гріє, а ледачого і кожух не нагріє.

Двоє третього не чекають,

Сила уму уступає!

На милування нема силування.

Хоч хліб з водою, аби, милий, з тобою.

Вода в одного бере, а другому дає.

Цяця, цяця та в кишеню.

Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне.

Ліпше би не знатися,, ніж зараз розстатися.

Лихо горлом влізло.

Субота — не робота: помий, помаж та й спати ляж.

Сорока гостей кличе.

Мартове тепло — як мачушине добро.

Плаває, як вареник у маслі.

Дівчина — як у лузі калина.

Хороший, та без грошей.

Як марець ясний, то май щасний.

Від болещів зілля знаю, від любощів помираю.

До милування нема силування.

Настане час — не стане й нас.

Хочеш із здоров’ям дружити — перестань горілку пити.

Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.

Де горілку чують, там і ночують.

Що має згоріти, то не потоне.

Треба розумом надточити, де сила не візьме.

Гарбузом ситий не будеш.

Дмись, жабо, не дмись, а волом не будеш.

Не для Гриця паляниця.

Хто полю годить, тому жито родить.

Аби озеро, а жаба найдеться, що буде квакати.

Не хвались на Юрія посівом, а хвались на Миколи травою.

Око бачить далеко, а розум ще дальше.

Розлука — теж наука.

Що вліті одложиш, то зимою як-бись найшов.

Молоде орля, та вище старого літає.

Лев — цар звірів, а боїться комарів.

В кого бджоли, в того і мед.

Або з вовками жити і по-вовчому вити, або з’їденим бути.

Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.

На гірку недугу і гіркий лік.

Глухому пісню співати.

До бідного приятеля іди коли хоч, а до багатого -коли кличе.

Людям таке, як постіл, а мені таке, як сокіл.

П’яного молитва, як хворого піст.

Було, та загуло.

Не будеш брикати, як прийдеться хлібець з торби смике.

Пригожому все гоже.

Літом сякии-такий бур’янець — як хліба буханець.

Давай нивці, то й нивка дасть.

Тиха вода людей топить, а швидка тільки лякає.

Дав на вино, на ладан, на церковні витребеньки.

На годину спізнився, за рік не доженеш.

Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде.

Хоч рябе на виду, так маслаки до ладу.

Він геть-таки скляного бога держиться.

Що з очей, те й з плечей.

Непокрита дівоча голова, як хата без даху.

Чарка горілки — лиха ківш.

Моя хата скраю — нічого не знаю.

Нагадав козі смерть.

Зимове сонце, як удовине серце.

Ніч своє право має.

Не святі горшки ліплять, а прості люди.

На красивого чоловіка дивитись гарно, а з розумним жити легко.

Кому чарка, кому дві, кому нема й одної.

Поможе чотири дошки і васильків трошки.

Чоловік — не свиня: більше відра не вип’є.

За свою працю хоч напийся, Яцю.

Буде літо, то й буде розмаїто, а прийде зима, то й хліба нема, і чоботи ледащо, і робити пема що.

Від гніву старієш, від сміху молодієш.

День мій — вік мій.

І чорна корова біле молоко дає.

Дурень любить хустину, розумний — людину.

Не з кожного цвіточка ягідочка!

Всі ріки до моря ведуть.

Та поможи, боже, на рушнику стати, тоді не розлучить

І в ярмарку ніхто не вподоба.

Яка громада, така її рада.

Тягни лямку, поки викопають ямку.

Без вогню пече.

Дівчина — як тінь: ти за нею, вона від тебе, ти від неї, вона за тобою.

Чоловік у домі — голова, а жінка — душа.

Трапляється і такий год, що на день по сім погод.

Не ходи й порогів пе оббивай, бо зятем не будеш.

Хоч далеко, та ходить легко, а хоч близько, та ходить слизько.

Сліпому очі зав’язані.

Ні від сонця тепла, ні від місяця світла.

З одної ягоди немає вигоди.

Розум — скарб людини.

Не кричали журавлі, як з вирію летіли, не будуть кричати, як і назад летітимуть.

Без хліба і любов гине.

Кожний Івась має свій лас.

Вік звікувати — не в гостях побувати..

Чепурний, як горщик з кашею.

Скрипливе дерево здорове перестоїть.

Не так очі, як ті брови: любі, милі до розмови.

Як Кузьма з медом, то Михайла з ледом.

Гора з горою не сходиться.

Він би випив море.

Людей питай, а свій розум май!

З їжака не буде бика.

Бувай здорова, як риба, гожа, як вода, весела, як весна, робоча, як бджола, багата, як земля свята!

З моря води не вилити, а з пісні слова не викинути.

Гарно і при місяцю, коли сонця немає.

Кого лихо не мине, той полюбить і мене.

Хороший рибак по кльову мусить знати, як рибку звати.

З поганої трави — погане й сіно.

То не біда, що з чужою жінкою жартував, аби дома ночував.

Та він би маму свою пропив.

Хоч яке добре м’ясо, а одна погана муха все перепаскудить.

Осінь — наша мати, і жебрака нагодує.

Лежачого хліба ніде нема.

Хто літом гайнує, той взимку голодує.

Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.

Шабля ранить тіло, а слова душу.

Добрі зуби і камінь перегризуть.

Не хочеш страти — не сунься ні в куми, ні в свати.

Повар від запаху ситий.

Гладь коня вівсом, а не батогом.

І сила перед розумом никне!

Не хочу, щоб на мене усіх собак вішали.

Почав обід — мовчу, як кіт.

Лисиця спить, а курей бачить.

Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.

Як прийде спас, комарам урветься бас, а як прийде пречиста — забере їх нечиста.

Перша чарка колом, друга — соколом, а решта дрібними пташечками.

Вівторок — щасливий день.

Не хотіла чапля рибок, а тепер їсть жаби.

Риба глядить, де глибше, чоловік — де лучче.

Смутний грудень, як прийде студінь.

Що літом родить, то зимою не шкодить.

Молоде пиво шумить.

Птицю пізнають по пір’ю, а людину по мові.

Квітень з водою — жовтень з пивом.

Тримай голову в холоді, черево в проголоді, ноги в теплі, житимеш довго на землі.

За доброго мужа жона, як ружа, а за лихого — драба, за рік, за два — баба.

Шукай добра, біда сама знайде.

Ліпше не жити, як старого любити.

Хоч не красивий, аби щасливий.

З свічкою серед дня не знайдеш.

Хоч не скоро, та здорово.

Квітневий сніг такий, як жіночий плач.

Підстреленого сокола і ворона клює.

Як не було добра змалку, то не буде до останку.

Як небесна височина, так морська глибина.

Праця додає здоров’я, а лінь — хвороб.

Бідному википить, а багатому накипить.

Доти добре, доки болить, бо як перестане, то вже й нас не стане.

Ворожка — на той світ дорожка.

Літом сякий-такий бур’янець, а хліба буханець -то й ситий чоловік.

Найбільше багатство — здоров’я.

Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.

З гори вскач, а на гору хоч плач.

Ворона хоч мала, а рот великий.

Де болить, там і торкаєш кожну мить.

Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця.

Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти.

Старому подушечки, а молодому ігрушечки.

Нагинай гілляку, поки молода.

Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна, як придивилась, так і сказилась!

Там публіка — сім душ на півбублика.

Там такі дощі перуть, що аж клекотить.

Вогонь — більший ворог, як вода.

З чорними бровами іди за дровами, а з рудою бородою хоч іди за водою.

Уже теє реве, що по волу бере.

Сади дерево ззамолоду — на старість як нахідка.

Вода найде собі дорогу.

Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.

Знати лисицю по хвосту.

Приліпив, як горбатого до стіни.

Бабина дівка, а економів кінь — усі гладенькі.

Хвали день увечері, а життя перед смертю.

Хату руки держать.

Така, як кадуб.

Від ворон відстала, до пав не пристала.

Не море топить кораблі, а вітер.

Родичів багато, та ніде пообідати.

Не тепер по гриби ходити, але восени, як будуть родити.

Перша чарка — на здоров’я, друга — на веселощі, третя — для сварки.

Нема більшої біди над лихі сусіди.

Як не матимеш друга, не матимеш ворога.

Казала Настя: як удасться.

Годі, куме, їсти, бо не буде на пироги місця.

Мирська шия товста.

Літо дає коріння, а осінь — насіння.

Весняне сонце, як дівчини серце.

Дівоче серце, як уліті сонце: хоч тихеньке, та тепленьке.

Сядьмо, старий, в парі, щоб гречка родила.

Полегшало нашому батькові: де сиділа болячка, там дванадцять.

З кривого дерева крива й тінь.

Кожна жаба своє болото хвалить.

Ліки одну слабість лікують, а другу готують.

Чи ти не з-під Глухова?

Казав їжак: «Най буде й так».

Напідпитку нема спинку.

Здоровому животу і редька не шкодить, а хворому і масло шкодить.

Бережи і шануй честь змолоду, а здоров’я — під старість.

Горілка — не вода — людська біда.

Не грати горобцеві з соколом.

Як не як, а Хома пияк.

Здоровий, як хрін.

І світ настав, та ще рак не свистав.

Борода — честь, а вуси й у кота єсть.

Хороша, вродлива, тільки біда, що сварлива.

Сильна вода греблю рве.

Глибше орати — більше хліба жувати.

Руки золоті, та горло погане.

Готуй сани влітку, а воза взимку.

Не їсть — лише дивиться.

Ми з тобою — як риба з водою.

Ліпше пташині голодом у лісі, як при цукрі у багатій стрісі.

Якби сліпий очі мав, то він би усе знав.

Люби свою любку, як голуб голубку.

Вовка боятися — в ліс не йти.

Де відвага, там і щастя.

Є того цвіту по всьому світу.

Як немаєш сили, то й світ не милий.

Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.

Не бажай другому того, чого сам не хочеш.

Гладь коня вівсом, а не батогом!

Пішов раків годувати.

В гості ходить — треба і до себе водить.

І в погоду часом грім ударить.

Осінь на рябому коні їздить.

Живе дівка за парубком, лиха прикупивши.

Батьки бережуть дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.

Закохався, як чорт в суху вербу.

З щирого серця ніхто не сміється.

Чує дзвін, та не знає, звідки він.

Хто вино любить, той сам себе губить.

Не той кінь, що в болото увезе, а той, що витягне.

Хто на серце шаліє, той рано сивіє.

Будь добрим — бідним станеш.

Тоді то буде, як своє вухо побачиш.

Осінь усьому рахунок веде.

Поганий на вроду, та гарний на вдачу.

Тільки до Іллі добрі рої, а по Іллі повісь роя на гіллі.

Не лізь поперед батька в пекло.

Лови рибу не на сковороді; а у воді.

Снігу надме — хліба прибуде, вода розіллється — сіна набереться.

Курчат восени лічать.

Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре.

Вільному воля, п’яному — рай.

За однією чаркою і наймит не закушує.

Знає кіт, чиє сало з’їв.

І соловейко не співає, коли їсти не має.

Лисого легко голити.

Хто ходить поночі, той шукає букової немочі.

Якого пива наварили, таке й пийте.

Горілка посварить і перепросить.

Хто сит, той гадає, що вже ніколи не зголодніє.

Не бий бобра — не буде добра.

Старого горобця на полову не зловиш.

Гадину за пазухою має.

Зима спитає, де літував.

Заробив кревно та й пропив певно.

Нащо нам гроші, коли ми самі хороші?

Нашій Горпині гарно і в хустині.

Того руки не болять, що уміють.

Те, що природа дала, милом не одмиєш.

Од господаря повинно пахнути вітром, а од господині димом.

Латку на латці ношу, а шаг на горілку держу.

То не друг, що хвалить тихо, а то друг, що хвалить вслух.

Підгуляв, що й з копит збився.

Де верба, там і вода.

Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — кінець.

Валиться з ніг від самого вітру.

Чоловік без друга, що їжа без солі.

Без діла людина старішає.

Чи не той то Микита, що з вильотами свита?

Молоде орля, та вище старого літає!

Одне дерево ще не ліс.

чорт борону підставляє.

Не зійшлись звичаями — не бути дружбі.

Він на тонку пряде.

Дружній череді вовк не страшний.

Їж, що дають, а роби, що кажуть.

Яка молодість, така й старість.

Вивели його на чисту воду.

Був там, де тепер нема.

Біда вимучить, біда й виучить.

На дощі змокнеш і в плащі.

Волос сивіє, а голова шаліє.

Життя прожити — не поле перейти.

Приятельство що старше, то сильніше.

Що було, то за вітром по воді попливло.

Дав бог хліб, як зубів не стало.

Як дід до баби, так баба до діда.

Кого болять кості, той не думає в гості.

Пар костей не ломить.

Кожна лисиця свій хвостик хвалить, а чужий ганить.

Красить дівку не вінець, а молодець.

За вовка помовка, а вовк іде.

народилася дитина — і в неї рудая чуприна, її біс із-за рогу вдарив рябим решетом.

Будьте, як дома, а поводьтесь, як в гостях.

Жінка для совіту, теща для привіту,матінка рідна краща всього світу.

Бідою біді не поможеш.

Каліка — не довіка, а пан — не до смерті.

Дай, боже, гостя в дім, то і я нап’юсь при нім.

Ні пава, ні ґава.

На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.

Казала дівка: «Семене, не притуляйся до мене!», а сама тільки того й хоче.

Люлька не куриться, мабуть, дівчина журиться.

З печі сирого хліба не виймають.

Всяка пташка своє гніздо знає.

Дурням закон не писаний.

Більша громада, як одна баба.

Добре тому в дорозі, хто сидить на возі.

Грудень холодний та сніжний — хліб буде буйний та пишний.

Краще в матері на соломі, ніж з немилим на перині.

Із-за смичка — тонка паляничка.

Цокотала сорока пугачеві і про те і про се, і про Якова, і про всякого, а він їй в одвіт: «Пугу!»

Коса — як праник.

Весною відро води — ложка болота, восени ложка води — відро болота.

Болять старі кості за гріхи молодості.

Скривився, як середа на п’ятницю.

Були б пиріжки, будуть і дружки.

До святого духа не скидай кожуха, а по святім дусі ще ходи в кожусі.

Під лихий час і кум за собаку.

Кум — не родина, зять — не дитина, а невістка — чужа кістка.

Ніхто не знає, тільки дід, баба та ціла громада.

Влітку і качка — прачка, а взимку і Тереся пе береться.

Коли пили — гомоніли, а платили — поніміли.

Теревені точать, а свині в ріпі.

Роби на дворі — буде й в коморі.

Хворому нічого не миле.

Пора кумі і за розум братися: не все пити, треба похмелятися, а з похмілля знову на весілля.

Поневолі заєць біжить, як літати нема чим.

Біда бідному — і вмерти не дають.

Чоловік змінюється у житті, а по правді життя змінює чоловіка.

Хоч кобилу вовки з’їли, так голоблі цілі.

Краще в землі гнити, як з немилим жити.

Нема гори без долини.

Смола до дуба не пристане.

Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи.

Що громаді, те й бабі.

Коли горілка проїде з милю, не буде вже в неї першого хмілю.

У червні на полі густо, а надворі пусто.

Тепер не петрівка, щоб повторяти разів кілька, а зима — сказав та й нема.

Не виливай каламутну воду, доки чисту не найдеш.

Життя без кохання — як ріка без води.

Люлька не куриться, мабуть, жінка журиться.

Як випити хочеться, то і в куми проситься.

Зварили нічо та й з’їли без хліба.

Не можна нелюба любити, бо нещасна доля із нелюбом жити.

Хоч близько, та слизько.

Як рак па дуба вилізе та свисне, тоді то ся стане.

Борони мене, боже, від приятеля, бо з ворогом я дам собі раду.

Біда як схоче, то і на гладкій дорозі здибає.

Що у тверезого на думці, те в п’яного на язиці.

Коли не стане хліба, так грінки грій.

Пани: на трьох одні штани, котрий раніше встав, той ся вбрав.

Перший спас час припас, Петро і Павло — два прибавив, Ілля-пророк — три приволок.

Якби не було ночі, то не знали б, що таке день.

У страху очі великі.

Де щастя упало, там приятелів мало.

Коза дере лозу, а вовк козу, вовка пастух, пастуха пан, пана юрист, а юристу чортів триста.

Кум не кум, а з черешні злазь!

Захотів від вовка каяття, а від п’яного сорому.

Білолиця — як мазниця, чорноброва — як сметана.

Хто вітрові служить, тому димом платять.

Зав’яз пазурець — і пташці кінець.

Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше.

Було б пшоно, а каша буде.

Біда бідному без наймита: послав би до млина, та нема кого, пішов би сам, та нема з чим.

Хто в четвер скаче, той у п’ятницю плаче.

Зле на Прокопа, коли змокне копа.

Із нехотя з’їв вовк порося.

До благовіщений зими не лай, а саней не ховай.

«Коли то було?» — «Ще як дід до баби в свати ходив».

Не доженеш і конем, що запізниш одним днем.

Стара любов не ржавіє.

Найбільше щастя в житті — здоров’я.

У вічі, як лис, а поза очі, як біс.

Був кінь, та з’їздився.

За вовка помовка, а заєць кобилу з’їв.

Не копай іншому ями, бо сам упадеш.

Дай, боже, нашому теляті вовка з’їсти.

Коли б життя, а смерть прийде.

Коса до п’ятки — дівка до грядки.

За багатим столом багато й приятелів.

Громниця, скидай рукавиці, близько весна.

У п’яниці сім п’ятниць на тиждень.

Треба змолоду кості гризти, аби на старість м’ясо їсти.

Міцну дружбу і вогонь не спопелить.

Його мати моїй матері двоюрідна Параска.

Не здужа й перини підняти.

Час мочить, час і сушить.

Як не тепер, то в четвер.

Горілка біла ніс красить начервоно, а честь начорно.

Прийшли Євдокії, дядькові затії: плуги чинити, борону точити.

Не спиться вовку під селом.

Вуси — честь, а борода й у цапа єсть.

Біда тому, хто добра не робить нікому.

Хворому і мед гіркий.

Молодець молодець — ні кіз, ні овець.

Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче!

Слаба стала, як риба в’яла.

Не люблю тебе, Тацю, але твою працю.

Як у голову зайде, то і за піччю знайде.

Де господар не ходить, там нивка не родить.

Не страши кота салом.

В закритий рот муха не влізе.

Який дуб, такий тин; який батько, такий син.

Дівчина — як билина: куди вітер подається, туди вона й гнеться.

Не всякий помирає, хто хворий.

Що хата має, тим і приймає.

Був у Римі, та й папи не бачив.

Прийде сто душ та візьме сто груш, то мало що останеться, а прийде сто душ, принесе сто груш, то буде мірка.

Весела, як ясочка.

В приймах приймаки і на віник кажуть «ви», а на козу — «дядина».

Ми родичі: ваші собаки їли, а наші на ваших через тин гавкали.

Ряба, як сорочаче яйце.

Він п’яним і родився.

Добре треба шукати, а зло саме прийде.

Кому що, а курці просо.

Ще книжки в сумці, а вже хлопці на думці.

Ваша Катерина нашій Орині двоюрідна Одарка.

Пий та людей бий, щоб знали, чий син.

Тихо, хоч мак сій.

Багато дива, мало млива.

Свиня не з’їсть, не покачавши.

Дурний і в Києві не купить розуму.

Любов втікає, коли щастя немає.

Краще битися орлом, ніж жити зайцем.

Зимою днина така: сюди тень, туди тень, та й минув день.

Коли в маю дощ не випаде, то й золотий плуг нічого не виоре.

Тоді жінку слухай, як із шинку додому кличе.

Від великої води надійся шкоди.

Старого дерева не випрямиш.

Дарованому коневі в зуби не дивляться.

Полюби нас і так, а з грішми — то в’язне й дяк.

Сліпий не побачить, так вигадає.

На смик перепався.

Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.

До весілля дівка гарна, а там хоч покинь.

Ні рак, ні жаба, а просто п’яна нахаба.

Хліб на поги ставить, а горілка з ніг валить.

Люди добрі, тепла хата, є що їсти, є де спати, — хоч зимуй!

Громада — це рада, що рішила, так і буде.

Бути зимі, як пташка, передвісник зими, проспіва: «Кидай віз, бери сани, та поїдем до Оксани!»

Де п’ють, там і ллють.

Осінь збирає, а весна з’їдає.

Любов сильніша смерті.Любові, вогню і кашлю від людей не сховаєш.

Коли двоє кажуть — п’яний, то лягай спати.

Не такий вовк страшний, як його малюють.

Намогоричився до самого підборіддя.

У поганого та недоброго чоловіка жінка завжди нерозумна.

Вогню в шапці не гасять.

Сонце — Бог, небо — не Бог.

На вітер надіяться — без мелива бути.

Грамоти вчиться — завжди пригодиться.

Він уже чужий вік живе.

Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем.

Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею.

Соловей співає, поки голос має.

Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п’ю, чи я жінки не б’ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?

У бідного тоді неділя, коли сорочка біла.

Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що той день уродить.

Це ніс! Чорт двом ніс, та одному почепив.

Ворону хоч пшеницею годуй, а все буде погана.

Або ви, кумо, їжте борщ, а я буду м’ясо, а ні, то я буду м’ясо, а ви борщ.

Чий берег, того й вода.

Не ясла до коней ходять, а коні до ясел.

Біду в гості не просять.

Біда і вдень не спить.

В здоровому тілі — здоровий дух.

Дай, Боже, здорово сходити, а на друге заробити!

Такого собі приятеля знайшов, що навіть до пекла би з ним пішов.

Грім такий, що хоч тури гони, то не почують.

Де ті жаби дінуться, як болото висохне?

Котяча забавка — мишам задавка.

Де господар добре робить, там і поле буйно родить.

Вогню в полі далеко не занесеш.

Собака бреше, а кінь іде.

Дорогі ліки все помагають: як не слабому, то лікареві.

Ліпше весь вік дівувати, як з нелюбим проживати.

Вовк старіє, але не добріє.

Місяць лютий гостро кутий.

Не скакала б дівка дрібно, якби того не потрібно.

Хто добре учиться, той буде й добре робить.

Пташка красна своїм пір’ям, а людина — своїм знанням.

Яка пряжа, таке й полотно ляже.

Нема диму без вогню.

Лихого любити — себе губити.

Місяць — козацьке сонце.

Де старі вівці, там і ягнята.

Випий, Іванку, бляшанку, а за дві заплати.

Береженого Бог береже, а козака шабля.

Не перо пише, а розум.

Кігтик застряг-пропав птах.

Яка яблунька, такі й яблука.

Дівки в хороводі, наче маків цвіт на городі.

На всяку гадину є своя рогатина.

Вода в решеті не встоїться.

Літо запасає, а зима з’їдає.

Голим задом їжака не вб’єш.

Кожна птичка своїм носиком живе.

Хорони мене, господи, від приятелів, бо з ворогами я сам собі раду дам.

Коли їдеш у гостину, бери хліб у торбину.

Красна пава пір’ям, а жінка чоловіком.

До благовіщений і птиця гнізда не в’є.

Сій не пусто, то збереш густо.

Який Сава,така й слава.

Шия — хоч обіддя гни.

Хоч невдалий, але бувалий.

Мала вода — великий шум.

Розібрало, мов вовка опеньки.

Хлопець воли гонить, а дівчина ще ся не вродить, а його догонить.

Така ладна, що як на двір вийде, то всі пси брешуть.

Біда вівцям, де вовк пастухом.

Біда людей єднає.

Горілка без вогню, а розум спалить.

Від п’яного поли вріж, а тікай.

Що Днина — то й новина.

Київ не одразу збудовано.

Всякому овочу свій час.

Вітра в полі доганяти.

Хоч п’яний, а правду каже.

Не звикай у гостях, бо й дома захочеш.

«Якби мені та сила, що в січні, — каже лютий, — то я б бику-третяку роги вломив».

Коза з вовком тягалася, тільки шкура зосталася.

Лишай живе та доганяй мертве

На двох стільцях не всидиш.

На громницю маєш зими половиню.

У корчмі ся напиває, а в калюжі спочиває.

Цілував би заєць кобилу, та високо.

Йому вже не топтати ряст.

Братайся віл з волом, кінь з конем, а свиня об тин, коли нема з ким.

Нема кращого друга, як вірна подруга.

Вечір покаже, який був день.

Біда гартує чоловіка, як вода залізо.

Без риб не вгиб, без олію не зомлію, без кулешу сома втешу.

Навіщо м’яко слати, коли нема із ким спати?

набереться господар біди.

Бистра вода надійде та й перейде, а тиха мулить та й мулить.

Час — не кінь: не підженеш, та й не зупиниш.

В пригоді признавай приятеля.

Зозуля собі гнізда не мостить.

Семеро одного не ждуть.

Риба і гості псуються через три дні.

Не кожна хмара приносить дощ.

У товаристві лад — усяк тому рад.

Ведмедя не налигаєш.

Не поможе вже рута й маруна, як голова обернулася до труни.

Дружба — як дзеркало: розіб’єш, не складеш.

Дай дурневі макогона, то він і вікна поб’є.

Сметана на голові устоялась би — такий тихий.

Де нема співця, послухаєш горобця.

Зробив так, що й комар носа не підточить.

Празник — Іван Бражник.

Або пан, або пропав.

Сказав, та не зав’язав.

Із нього користі, як із цапа молока.

Вода з вогнем не товариші.

Біда тій курці жити, на котрій яструба вчать ловити.

Сорока на хвості принесла.

Хоч ходимо голі й босі, та куримо папіроси.

З хлопами мирно живемо: лани хлопами оремо.

З чужої горілки голова не болить.

Без пари нема кохання.

Не те гарне, що гарне, але те, що кому подобається.

Знає кума — знає півсела.

Понеділок — шевський празник.

На свіжий цвіток і бджола сідає, а зів’ялий обминає.

Хто корчму минає, той щастя зазнає.

Птахи ніч розкльовують.

Де сонце не ходить, там лікар заходить.

Нагинай гілляку, доки молода.

Весела думка — половина здоров’я.

До кужеля нездужала, а до чарки одужала.

Піймав куцого за хвіст.

Як те було давно славно: стояли столи попід сади — їли, нили, глаголили, по бороді текло, а в роті сухо було.

Де любов у хаті, там люди багаті.

Біда біду перебуде, одна мине, десять буде.

Ну й пара! — чорт сім пар лаптів стоптав, поки їх спарував.

Влітку один тиждень рік годує.

Іде зима, а кожуха нема.

Добра пряха на скіпку напряде.

Втікайте, куме, бо біда суне.

Хоч не пишно, так затишно.

Гроші й одежу бережуть, коли вони є, а здоров’я — коли немає.

Кішку б’ють, а невістці замітку дають.

Не сунь носа до чужого проса.

Вогонь кочерги не боїться.

Без хазяїна двір, а без хазяйки хата, плаче.

Круки сідають, а пани на людську душу чигають.

Хворому годи завжди, як малому.

Можна і мовчки своє серце з’їсти.

Один скаже, другий прикаже,

Курити хочеться, аж вуха попухли.

І горілки не хочу, і цілувати не буду!

Вовка в плуг, а він глядить у луг.

За двома зайцями не ганяйся.

Лютий додає до весни охоти, але ти взувай ще добрі чоботи.

Для хворого більша година, як для здорового ціла днина.

Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.

Така, що в горілці усе б і мокла.

Знайдуть хлопці дівку і в подертій сорочці.

То добрий гість, що мало їсть.

Аби душа сита та тіло не наго.

Три речі скоро минають: луна, веселка і дівоча краса.

Прийде вік — знайдеться й лік.

Хто горілку п’є, довго не живе.

Нежить — хвороба не страшна: мій батько з нею і помер, а нічого йому не сталось.

Поцілунки милісінькі, а обоє голісінькі.

Ще й на нашій вулиці зозуля закує.

Позичати — друг, віддавати — ворог.

Погане товариство і доброго чоловіка зіпсує.

Як гукнеш, так і відгукнеться.

Дружба — велика сила.

Від одного удару дерево не падає.

І на хитру лисицю капкан знайдеться.

Гість — як невільник: де посадять, там і сидить.

І до ліків хвороба привикає.

Мила тобі Маруся, то сам з нею й цілуйся.

Ревів ведмідь не тому, що бджоли покусали, а тому, що меду узяти не дали.

Бідний носить, що може, а багач, що хоче.

Хміль тичину обвиває, дівка хлопця обнімає.

Хто змок, той води не боїться.

Що ми по життю, як здоров’я не маю.

Де старий ногою, там молодий головою.

Як добрий став — риба буде, а стече став — болото буде.

Ліпше свій гість, як чужих шість.

Що написано пером, того не виволочеш волом.

Старий хоче спати, а молодий гуляти.

Котрий кінь везе, то його ще й поганяють.

Як снасть ламається — то чоловік ума набирається, а як худоба пристає — то чоловікові ума не стає.

Був колись бик, та звівся на смик.

Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать.

Де вода, там і біда.

Як Микита воли мав, то Микита кумував, а як воли одпали, кумувати просить перестали.

Не маю ні від сонця, ні від місяця.

Який гість — така йому й честь.

Не заглядай до сусіда — може з того бути біда.

Люди п’яні і голову гублять.

Ліпше полюбити старого орла, ніж молоду сову. Люба — то згуба.

Перлинні українські прислів’я та приказки про мову

Слово до слова — зложиться мова.

Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.

І від солодких слів буває гірко.

Красне слово — золотий ключ.

Слова пристають, як горох до стінки.

Дурний язик попереду розуму біжить.

Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.

Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.

Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

Від солодких слів кислиці не посолодшають.

Від теплого слова і лід розмерзається.

Гостре словечко коле сердечко.

Будь господарем своєму слову.

Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.

Чиєсь одне слово губить діло.

Діла говорять голосніше, як слова.

Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові.

З пісні слова не викидають і свого не вставляють.

Краще переконувати словами, як кулаками.

Мовивши слово, треба бути йому паном.

Не кидай слова на вітер.

Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.

Добре слово краще, ніж готові гроші.

Що кому треба, той про те й теребить.

Як овечка: не мовить ні словечка.

Більше діла — менше слів.

Перше погадай, потім повідай.

Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.

Впік мене тим словом, не треба й вогню.

Коня керують уздами, а чоловіка — словами.

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

Шабля ранить тіло, а слово — душу.

Не так то він діє, як тим словом сіє.

Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.

Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.

Слово — вітер, письмо — грунт.

Слово до ради, а руки — до звади.

Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.

Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.

М’які слова і камінь крушать.

Удар забувається, а слово пам’ятається.

Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.

Дурний язик — голові не приятель.

Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.

Байка байкою, а борщ стигне.

За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.

Слово — не полова, язик — не помело.

Від красних слів язик не відсохне.

На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.

Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.

Слово старше, ніж гроші.

Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.

Не забудьте поделиться с друзьями этой публикацией "Українські. 4052 дорогоцінних українських прислів’я та приказки"!

Де мало слів, там більше правди.

Українські. 4052 дорогоцінних українських прислів’я та приказки

На красивого дивитись гарно, а з розумним жити легко.

Повчальні українські прислів’я та приказки

Сердечні українські прислів’я та приказки

Рядом с публикацией "Українські. 4052 дорогоцінних українських прислів’я та приказки"

Армянские. 1188 незабываемых армянских пословиц и поговорок

Оптимістичні українські прислів’я та приказки

Перлинні українські прислів’я та приказки про мову

Популярное

Карьера. 301 энергичный афоризм и тезисы о карьере

Популярное

Мужчины. 637 богатырских афоризмов и оговорок о мужчинах

Мошенник. 54 обличающих афоризма и сообщения о мошеннике

История. 96 энциклопедичных афоризмов и мыслей об истории